Вокізм (воук, воукизм, вокизм, воук-культура) – що це таке, визначення, суть, приклади, ознаки, принципи та критика.

Вокізм (також: воук, воукизм, вокизм або воук-культура) — це соціально-політична ідеологія, яка акцентує увагу на боротьбі з несправедливістю, дискримінацією та нерівністю в різних аспектах суспільного життя, зосереджуючи особливу увагу на питаннях расової, гендерної та соціальної справедливості.

Що таке ВОКІЗМ — поняття та визначення простими словами.

Простими словами, Вокізм — це сучасна ідеологія, яка начебто прагне досягти справедливості та рівності, але часто заходить настільки далеко в акцентуванні уваги на правах окремих груп, що інколи сама породжує нові форми нерівності, адже замість єдності суспільства пропонує ділити його на “пригноблених” і “пригноблювачів” за ознаками раси, статі чи інших ідентичностей.

Визначення поняття “Вокізм” у політиці: історичні джерела та етимологія.

Власне кажучи, таке явище як “вокізм” — це не лише історична спадщина, а й складний соціально-політичний феномен, який водночас надихає на зміни та викликає обурення через свою поляризаційну природу. Давайте коротко поглянемо на історію виникнення та розвитку цього феномена:

Походження терміна “Woke”.

“Вокізм” (woke) бере свій початок з Афроамериканської вуличної англійської (African-American Vernacular English, AAVE), де слово “woke” означало бути “пробудженим” або “усвідомленим”. У початковому значенні термін використовувався для позначення соціальної обізнаності про расизм та несправедливість.

Перші згадки про “woke” у культурному контексті можна знайти ще на початку XX століття:

• У 1938 році в статті, опублікованій афроамериканським автором Лідом Беллі, фраза “stay woke” звучала як заклик до пильності перед несправедливістю.
• У 1960-х роках, під час розквіту руху за громадянські права, “woke” стало синонімом до “політичної обізнаності” та “соціальної активності”.

Це слово активно використовували в контексті боротьби за рівноправ’я афроамериканців, зокрема в промовах таких ікон, як Мартін Лютер Кінг-молодший та Джеймс Болдвін. Вони наголошували, що “пробуджене суспільство” є ключем до змін.

Еволюція терміна: від боротьби до політичного символу.

З 1960-х років термін “вокізм” набув популярності, виходячи за рамки боротьби за расову рівність. Він став символом загальної соціальної обізнаності:

• У 2000-х роках завдяки соціальним мережам термін відродився як сленговий вираз серед молоді для позначення уважності до таких проблем, як фемінізм, екологія та рівність ЛГБТК+.
• У 2014 році хештег #StayWoke став популярним у Twitter у контексті руху Black Lives Matter. Його використовували для висвітлення випадків поліцейського насильства та расової дискримінації.

Однак у міру розширення значення “вокізм” почав набувати іронічного підтексту:

• У публічному дискурсі слово стало асоціюватися з надмірною політкоректністю.
• Деякі критики наголошували, що надмірна “обізнаність” перетворилася на своєрідну ідеологію, яка часто ігнорує плюралізм думок та саму ідею рівності.

Цитати та культурні приклади:

• Джеймс Болдвін у своїй книзі “The Fire Next Time” (1963) писав: “Бути усвідомленим у США — це бути в постійному стані гніву”. Цей вислів пізніше став одним із символів вокізму.
• Мартін Лютер Кінг-молодший у своїй відомій промові “I Have a Dream” (1963) підкреслив, що “пробудження” — це необхідна умова для досягнення справедливості.

Чому термін змінюється?

Розширення значення “вокізму” від проблем расизму до широкого спектра соціальних тем зробило його водночас популярним і суперечливим. У сучасному політичному дискурсі “вокізм” часто використовується як спосіб позначення ідей, що виходять за рамки традиційного політичного лібералізму, що породжує чимало дебатів та критики, про що власне ми поговоримо далі.

Сучасне розуміння “вокізму” та його основні принципи.

Простими словами, сучасний вокізм (воук-культура) — це концепція, яка ставить у центр уваги усвідомлення суспільних нерівностей і боротьбу з ними. Його прихильники наголошують, що існують структурні проблеми у суспільстві, які закріплюють дискримінацію за расовими, гендерними, економічними та екологічними ознаками. У цьому контексті воукізм розглядається як ідеологія, що прагне трансформації соціальних норм, але водночас породжує дискусії про доцільність і межі таких змін.

Усвідомлення системного гноблення.

Основним принципом вокізму є розуміння того, що соціальні нерівності не є випадковими, а випливають з історично усталених систем.

Приклади системного гноблення:

1. Расова дискримінація. Вважається, що колоніалізм і рабство залишили довготривалі наслідки, які досі впливають на афроамериканців, корінні народи та інші етнічні меншини.
2. Гендерна нерівність. Жінки, як стверджують прихильники вокізму, стикаються зі “скляними стелями”, що обмежують їхній доступ до кар’єрного зростання.
3. Економічна нерівність. Розрив між багатими та бідними є не лише економічною проблемою, а й моральним питанням, що потребує вирішення.
4. Екологічна несправедливість. Забруднення навколишнього середовища найчастіше впливає на найбідніші спільноти, які не мають ресурсів для захисту.

Адвокація прав маргіналізованих груп.

Вокізм активно виступає за захист прав людей, які традиційно залишалися “поза голосом” у суспільстві.

Ключові аспекти адвокації:

1. Підтримка расових меншин. Наприклад, рух Black Lives Matter (BLM) став символом боротьби за рівність афроамериканців.
2. Захист ЛГБТК+ спільноти. Йдеться про право на одностатеві шлюби, рівність на робочому місці та боротьбу з гомофобією.
3. Підтримка жінок у гендерних дебатах. Кампанії на зразок #MeToo наголошують на важливості боротьби із сексуальними домаганнями.

Фокус на інтерсекційність.

Інтерсекційність, термін, введений Кімберлі Креншоу, є наріжним каменем вокізму. Цей підхід наголошує, що людина може стикатися з декількома формами дискримінації одночасно.

Наприклад:

• Темношкіра жінка може зазнавати дискримінації як за расовою, так і за гендерною ознакою.
• Представники ЛГБТК+ з бідних верств населення можуть одночасно стикатися з економічною, гендерною та сексуальною дискримінацією.

Критичний погляд на основні принципи.

Хоча вокізм пропонує важливі механізми для усунення несправедливості, його супротивники вказують на ризики.

• Поляризація суспільства. Замість об’єднання вокізм нерідко розділяє людей на “жертв” і “пригноблювачів”.
• Втрата універсальності рівності. Надмірна увага до окремих груп може спричинити знецінення принципу рівності для всіх, незалежно від ідентичностей.

Виходячи з вищесказаного, наразі можна зробити висновок, що вокізм — це не лише ідеологія боротьби з несправедливістю, а й соціально-політичний феномен, який, хоч і надихає на зміни, водночас викликає сумніви щодо своєї універсальності.

Сфери життя, де застосовується вокізм.

Вокізм проникає в усі аспекти життя — від політики до культури та бізнесу, що робить його одночасно потужним інструментом соціальних змін і джерелом поляризації. Хоча його цілі, на перший погляд, виглядають благородними, надмірний акцент на ідентичностях може зруйнувати баланс універсальної рівності, який є основою демократичного суспільства. Отож, давайте поглянемо де ми можемо зустріти прояви воукізму:

Політика.

Вокізм глибоко проник у політичний дискурс, впливаючи на формування законів і суспільних рухів.

1. Вплив на політичні рішення. В останні десятиліття ідеї вокізму стали основою для ухвалення політик, спрямованих на боротьбу з расовою дискримінацією, гендерною нерівністю та екологічними проблемами. Наприклад, у США були запроваджені програми “позитивної дискримінації”, які надають пріоритет певним групам, що вважалися історично пригнобленими.
2. Громадські рухи. Організації, такі як Black Lives Matter (BLM) та #MeToo, стали символами вокізму, привертаючи увагу до проблем поліцейського насильства, сексуальних домагань та гендерної дискримінації. Проте критики зазначають, що ці рухи часто поляризують суспільство, перетворюючи будь-який дискурс на поле конфронтації.

Освіта.

Освіта — ще одна сфера, де вокизм став предметом гарячих дискусій.

1. Різноманітні навчальні програми. У багатьох країнах шкільні програми були переглянуті, щоб включити більше матеріалів про внесок жінок, етнічних меншин та ЛГБТК+ спільнот. Наприклад, у США вивчають історію рабства та колоніалізму в контексті боротьби за соціальну справедливість.
2. Дебати навколо критичної расової теорії (CRT). Критична расова теорія стала предметом політичних баталій, адже прихильники вважають її важливою для розуміння системного расизму, тоді як противники стверджують, що вона сприяє розподілу суспільства за расовою ознакою.

Медіа та культура.

Вокізм значно вплинув на те, як зображаються меншини у кіно, літературі та мистецтві.

1. Репрезентація меншин. Сучасні фільми, книги та серіали намагаються включати більше персонажів, які представляють різні етнічні, гендерні та соціальні групи.
2. Соціальні мережі як платформа для вокізму. Instagram, X та TikTok стали потужними інструментами для поширення ідей вокізму, хоча часто їхній контент викликає звинувачення у “віртуальних хрестових походах”.

Корпоративна політика.

Бізнес-сектор також перейняв ідеї вокізму, що впливає як на внутрішню корпоративну культуру компаній, так і на маркетингові стратегії.

1. “Воук”-брендинг. Багато компаній почали активно підтримувати ініціативи, пов’язані з соціальною справедливістю. Наприклад, Nike випустила рекламну кампанію з Коліном Каперніком, яка підтримувала боротьбу з расовою дискримінацією.
2. Етичне споживання та корпоративна соціальна відповідальність (CSR). Компанії, такі як Patagonia, активно рекламують свої екологічні ініціативи, демонструючи прихильність до боротьби зі зміною клімату. Водночас критики вказують, що багато таких дій є прикладом “воук-вошингу” (woke-washing), коли соціальна відповідальність використовується як маркетинговий інструмент.

Суперечності навколо концепції та практики сучасного воукізму.

На жаль, вокізм, який розпочався як прагнення до справедливості, все частіше перетворюється на інструмент конфронтації, де політика, культура та бізнес використовують його у своїх інтересах. Його здатність об’єднувати людей проти несправедливості є потужною, проте надмірність і зловживання часто призводять до протилежного ефекту, розколюючи суспільство та знецінюючи його принципи.

Політична поляризація.

Вокізм (воук-культура) став справжнім “політичним батогом” у публічному дискурсі, перетворившись на інструмент як для мобілізації прихильників, так і для критики з боку опонентів.

• Політичне “озброєння” вокізму. У політиці термін “воук” часто використовується для позначення ідей, які відстоюють соціальну рівність, проте критики, особливо з консервативного табору, вважають, що вокізм перетворився на диктатуру політкоректності. У США, наприклад, республіканці часто звинувачують демократів у тому, що їхня “воук-ідеологія” руйнує традиційні цінності.
• Критика з різних боків. Ліберали вказують на те, що вокізм інколи доходить до абсурду, наприклад, у випадках, коли історичні постаті, такі як Вінстон Черчилль, стають об’єктами “культурного виключення” через сучасні стандарти моралі. Консерватори ж вважають, що вокізм порушує принцип свободи слова і нав’язує ідеологію, яка буквально ділить суспільство.

Культура відміни / скасування та свобода слова.

Вокізм тісно пов’язаний із явищем “культури скасування” (кенселінгом), яке викликає бурхливі дебати про межі свободи слова та відповідальності.

• Зв’язок із “кенселінгом”. Вокізм часто використовує тактику “скасування” для викриття поведінки або висловлювань, які вважаються дискримінаційними. Наприклад, письменниця Джоан Роулінг потрапила під хвилю критики через її заяви про трансгендерну політику.
• Дискусії про баланс. Прихильники культури скасування наголошують, що це спосіб притягнути до відповідальності за токсичну поведінку, тоді як критики підкреслюють, що такі підходи часто перетворюються на публічне приниження або втрату можливостей без права на виправлення.

Зловживання та надмірне розширення.

Частина критики вокізму зосереджена на його використанні корпораціями та акторами, які лише імітують підтримку соціальних змін.

• “Воук-вошинг” у бізнесі. Багато компаній використовують вокізм як маркетинговий інструмент, створюючи видимість соціальної відповідальності без реальних дій. Наприклад, відомі бренди, як Nike, активно просувають “воук-рекламу”, але стикаються з обвинуваченнями у використанні дитячої праці в країнах третього світу.
• Критика показового активізму. Випадки, коли публічні особи або компанії підтримують соціальні рухи лише заради популярності, дедалі частіше викликають обурення серед активістів. Наприклад, актори, які під час церемоній нагородження роблять заяви про рівність, але ігнорують ті ж проблеми у своїх власних проєктах.

Висновок.

У підсумку, вокізм (воук-культура, чи воук, воукизм або вокизм), що розпочався як прагнення до усвідомлення соціальних несправедливостей, сьогодні перетворився на складний і часто суперечливий феномен, який водночас надихає на боротьбу за права та провокує поляризацію суспільства; адже, намагаючись виправити старі нерівності, він нерідко створює нові, ставлячи під сумнів саму ідею універсальної рівності.

FAQ (Поширені питання):