Консерватизм – що це таке та хто такі консерватори.

Консерватизм — це ідеологічне спрямування, яке має на увазі прихильність усталеним традиціям і спадкоємність у політичній, культурній, соціальній та релігійній сферах. Назва ідеології походить від латинського слова «conservo», що в перекладі на українську мову означає «зберігати», «берегти».

Що таке КОНСЕРВАТИЗМ — поняття, визначення простими словами.

Простими словами, Консерватизм – це схильність особистості, групи людей або всього суспільства до заперечення нововведень та змін, неприйняття радикальних реформ, згода на недосконале теперішнє на противагу більш щасливому, але ілюзорному майбутньому. Яскравим прикладом консерватизму може слугувати використання старшим поколінням кнопкових телефонів замість смартфонів.

Як ви змогли помітити, консерватизм – досить складне та багатогранне поняття, яке може стосуватися будь-яких сфер життєдіяльності суспільства.

Людину, яка дотримується подібної ідеології, називають – КОНСЕРВАТОРОМ.

What is Conservatism? Read this article in English.

Історія консерватизму.

І хоча в усі часи існували ідеї, доктрини, концепції та парадигми, які можна віднести до консервативних, відправною історичною точкою у визначенні консерватизму є кінець 18 – початок 19 століття. В певному сенсі, формування принципів ідеології, стало відповідною реакцією на Французьку революцію 18 століття, яка нехтувала основами «старого порядку», коли непривілейовані верстви суспільства зробили спробу відстояти свої права.

Вважається, що сам термін «консерватизм» належить французькому політику та письменнику Франсуа-Рене де Шатобріану, який на початку 19 століття займався видавництвом журналу «Le Conservateur» («Консерватор»).

Гасло ідеології консерватизму розкривається в вислові: «Традиційна єдність». До основних ідей консерватизму можна віднести:

• прихильність до усталених моральних звичаїв людства;
• шанобливе ставлення до мудрості попередніх поколінь;
• заперечення радикальних трансформацій традиційних цінностей;
• переконаність у неможливості формування суспільства згідно теоретично розроблених схем, а лише шляхом спроб та помилок.

Біля джерел консерватизму стояли англійський мислитель Едмунд Берк, Франсуа-Рене де Шатобріан — письменник і дипломат з Франції, французький політик Алексіс де Токвіль, а також католицький філософ Жозеф де Местр.

Яскравими представниками консерватизму в сучасній історії вважають: Й. Сталіна, К. Черненко, Ю. Андропова, Л. Брежнєва.

Принципи консерватизму.

Як і будь-яка ідеологія, консерватизм ґрунтується на певних принципах. Основними положеннями стали:

• Стійкий моральний порядок, який пов’язаний, перш за все, з релігійністю і вірою в Бога, як в першоджерело всього, в тому числі і морального порядку.
• Обережність. Розсудливість є серед чеснот.
• Власність. Приватна власність – міцний фундамент особистої свободи та цивілізованого суспільства.
• Правонаступність. Навіть якщо якась традиція або підвалина втратили колишнє значення, не варто від неї відрікатися. Адже саме завдяки такій традиції суспільство стало таким, яке воно є.
• Недосконалість. Людські недоліки неможливо повністю усунути. На формування цього принципу вплинули уявлення християн про тіло людини. А оскільки людина недосконала, то і будь-яка соціальна, політична, культурна чи релігійна форма устрою, апріорі не може бути досконалою.
• Наслідування. Попередній досвід розв’язання проблем допоможе розв’язувати аналогічні проблеми в майбутньому.
• Добровільні об’єднання за релігійною, соціальною чи світоглядною ознакою. Жодного примусу.
• Різноманіття. Єдиною рівністю для консерваторів, є рівність перед Небесним та земним судом.
• Розумні обмеження та контроль для організації суспільства і управління державою.
• Прагматизм. Дії суспільства і держави відповідають нагальними потребами та обставинами, а не абстрактним ідеям.

Форми консерватизму:

• Політичний консерватизм — це система, метою якої є збереження форм державного та суспільного життя, що склалися історично на території країни (наприклад, політична партія Торі, Англія). При цьому, заперечуються будь-які реформи, підтримується єдність нації, а інтереси держави вважаються домінантними.
• Культурний консерватизм — це світогляд, в основі якого лежить збереження культурного надбання народів або нації (наприклад, китайська цивілізація). Прихильники такого світогляду пристосовують підвалини минулого до сучасних реалій.
• Соціальний консерватизм — має на увазі збереження моральних норм та цінностей (наприклад, засудження ЛГБТ, аморальність оголеного тіла), використовуючи боротьбу з застосуванням радикальних засобів для досягнення бажаного результату.
• Релігійний консерватизм — передбачає суворе дотримання релігійних доктрин та догматів, які були сформовані батьками релігійних організацій. До консервативних деномінацій можна віднести протестантів, ортодоксальний юдаїзм та ін.

Сучасні різновиди консерватизму.

Сьогодні, прихильники даної ідеологічної течії сформували кілька різновидів консерватизму:

• Традиціоналізм — припускає ретельне та скрупульозне вивчення досвіду попередників і застосування його у практиці без внесення навіть найменших змін.
• Лібералізм — має на увазі розширення особистих прав та свобод людини і заперечує посягання держави на особисту свободу індивіда. Серед представників цієї течії Франклін Рузвельт (32-й президент США), Джон Кейнс (англійський економіст).
• Неоконсерватизм — стоїть на боці рівності статей, сексуальних меншин, скасування смертної кари, стабільності, порядку, ієрархії влади і т.д. Найбільш відомими послідовниками неоконсерватизму, є Ангела Меркель (канцлер Німеччини), Рональд Рейган (40-й президент США), Маргарет Тетчер (прем’єр-міністр Великобританії).

Консерватизм в різних сферах.

Консервативні погляди можуть характеризувати особисті якості людини, а також її психологічний тип та характер. Така особистість може заперечувати зміни в кар’єрі, особистому житті через страх втратити стабільність.

Консерватизм присутній і в медичній науці. Не дарма хірургію вважають найбільш консервативним напрямком в медицині. Це пов’язано з тим, що іноді за невиправдані експерименти хірургів, людина платить власним життям чи здоров’ям.