Ідеологія – що це таке, суть і мета, види та форми ідеологій.

Ідеологія — це сукупність доктрин, міфів, вірувань і концепцій, якими керується людина, громадський рух, інститут, клас або велика група. Ідеологія і механізми її реалізації можуть розвиватися та існувати в політичній, соціальній, культурній та інших площинах.

Що таке ІДЕОЛОГІЯ — поняття, визначення простими словами.

Простими словами, Ідеологія — це система ідей, яка намагається як пояснювати світ, так і змінювати його. Вона існує в формі соціальної або політичної філософії та включає програму дій для досягнення певних цілей. Практичні елементи в ідеології так само важливі, як і теоретичні.

Слово «ідеологія» не має єдиного чіткого визначення серед дослідників і часто використовується по-різному. Найчастіше термін використовують в повсякденній мові для опису широкого, зв’язкового набору ідей і переконань, пов’язаних з політичною системою (зазвичай репресивною, авторитарною системою, заснованою на єдиній ідеології) або світоглядом, пов’язаним з релігією.

На думку французького політичного філософа Луї Альтюссера:

Ідеологія – це не стільки ілюзія, яка вразлива для істини, скільки набір практик та ідей, що породжуються соціальними інститутами, такими як церква, ЗМІ та школа.

У цьому сенсі під ідеологією розуміється соціальний механізм, який породжує суб’єктні позиції. Вона визначає місце в соціальному світі, яке ми займаємо.

Джерела поняття «ідеологія».

Слово «ідеологія» вперше з’явилося у французькій мові як idéologie під час Французької революції. Воно було введено філософом матеріалістом Антуаном-Луї-Клодом Дестют де Трейсі, як коротка назва того, що він називав своєю «наукою ідей». Філософ стверджував, що адаптував «науку ідей» з епістемології філософів Джона Локка та Етьєна Бонно де Кондільяка. Для них все людське знання було знанням ідей.

Однак нинішнє вживання цього терміна походить від Карла Маркса. Маркс визначив «ідеологію» як «хибну свідомість» панівного класу в суспільстві, який помилково представляє свої ідеї, видаючи їх за універсальну істину. Маркс стверджував, що ідеї панівних класів насправді не були ні універсальними, ні об’єктивними, але вони виникли з їх класових інтересів і служать їм.

Сьогодні термін «ідеологія» використовується в набагато ширшому сенсі, ніж первісне формулювання Маркса. У зневажливому сенсі це слово означає набір ідей, які використовуються у якості політичного інструменту для досягнення прихованих цілей та інтересів шляхом спотворення соціальних та політичних реалій. Для Маркса приховані інтереси завжди класові, але ці інтереси можуть бути будь-якими іншими.

Мета ідеології.

Основна мета ідеології — вплинути на зміни в суспільстві за допомогою нормативного розумового процесу. Застосування ідеологій в громадських справах робить їх центральними в політиці. Неявно кожна політична тенденція тягне за собою ідеологію, незалежно від того, пропонується вона як явна система мислення, чи ні. Ідеологія впливає на вибір цілей і завдань, що представляють національні інтереси, а також на засоби досягнення цих цілей.

Марксистська концепція ідеології.

Марксисти використовували слово «ідеологія» для опису набору ідей і переконань, які домінують в суспільстві та використовуються для виправдання влади й привілеїв панівного класу. Марксистська традиція розглядає ідеологію як спотворену свідомість, що відбиває експлуататорську матеріальну реальність, яку можна подолати шляхом викриття. Це вигадане оповідання, необхідне для підтримки громадського порядку.

Основне використання слова «ідеологія» фактично нейтрально: воно може бути позитивним або негативним, залежно від вашої точки зору. Але марксистська концепція ідеології явно негативна: ідеологія використовується для приховування істини, щоб дати людям помилкове уявлення про те, як світ влаштований, щоб маніпулювати ними й контролювати їх. Марксисти стверджують, що якби пролетаріат справді розумів експлуататорську природу капіталістичного суспільства і своє місце в ньому, сталася б революція. Революції заважає ідеологія: набір ідей, що створюють ілюзію. Це переконує робітників (або їх достатня кількість) в справедливості капіталізму, в тому, що вони не експлуатуються системою, а ті, хто багатий, багато працювали й заслужили свій успіх. Марксисти стверджують, що ця ідеологія підкріплюється широким спектром громадських інститутів (які Альтюсер називав ідеологічним державним апаратом).

Марксистський погляд на ідеологію поділяють багато феміністок, які стверджують, що саме патріархальна ідеологія підтримує домінантну роль чоловіків у суспільстві. На думку радикальних феміністок, один зі способів досягнення цього — переконати жінок в тому, що патріархат природний, нормальний або навіть бажаний. Це дуже схоже на марксистську концепцію помилкової свідомості.

Карл Поппер стверджує, що марксистський погляд на ідеологію неможливо вивчити з наукової точки зору, тому що його наслідки неможливо фальсифікувати. Якщо робочий висловлює задоволення своєю ситуацією або системою, як може бути науково доведено, що це помилкова свідомість викликана ідеологією?

Немарксистські підходи до ідеології.

Немарксистські підходи поділяються на три точки зору:

1. Ідеологія — абстрактна, закрита система, значною мірою не піддається емпіричному вивченню і накладена на суспільство.
2. Ідеологія — серія емпірично встановлюваних підходів до політичних питань, які можна досліджувати за допомогою поведінкових методів.
3. Ідеологія — незамінна система культурних символів і політичних концепцій, які являють собою найважливіший ресурс для розуміння і формування соціально-політичного життя.

Приклади політичних ідеологій:

• Класичний лібералізм — це капіталістична ідеологія, яка виступає за обмежений уряд з політичною свободою, громадянськими свободами та економічною політикою невтручання.
• Соціальний або сучасний лібералізм — це лібералізм, який фокусується на соціальних і економічних проблемах, забезпечуючи при цьому свободу особистості.
• Соціал-демократія виступає за мирний перехід від капіталізму до соціалізму з представницькою демократією, включаючи колективні переговори та громадські послуги.
• Неолібералізм уособлює вільну торгівлю, приватизацію, дерегулювання й економічну політику невтручання.
• Більшовизм здійснювався в першу чергу робочими, які хотіли встановити диктатуру пролетаріату, робітничого класу.
• Марксизм — це соціалізм, метою якого було безкласове суспільство. Принципи марксизму включають класову боротьбу, трудову теорію вартості й диктатуру пролетаріату.
• Ленінізм був орієнтований на диктатуру пролетаріату, засновану на ленінських теоріях правління.
• Комунізм просуває колективне володіння власністю, коли одна політична партія контролює соціальну й економічну політику.
• Троцькізм виступав за революцію робітничого класу, яка несе свободу і демократію.
• Сталінізм — це авторитарна ідеологія, в якій вся влада належить одній людині. У сталінізмі жорстко придушуються політичні та ідеологічні дисиденти.
• Маоїзм підкреслює революційну міць селян і був інтерпретацією марксистської та ленінської теорії Мао Цзедуном.
• Ідеологія статус-кво — збереження наявних силових позицій країн. Політика таких держав, як Швейцарія, Данія, Норвегія і Швеція, може бути визначена на основі статус-кво.
• Імперіалізм — ідеологія, спрямована на зміну статус-кво або даного розподілу влади. Політика імперіалізму прагне змінити наявний територіальний устрій світу, щоб довести, що статус-кво, який вона бажає повалити, не є необхідним.
• Ідеологія миру використовується для критики політики, спрямованої проти миру. Війна — зло і незаконний інструмент міжнародних відносин. Зараз люди бояться і ненавидять війну через її повністю руйнівний характер. Цей страх війни безпосередньо сприяє любові до миру як ідеалу міжнародних відносин.

Приклади культурних і соціальних ідеологій:

• Екологічна ідеологія має на увазі правила збереження навколишнього середовища, зелені практики, зелену економіку, і так далі.
• Расизм покладає провину за певні соціальні умови на одну або кілька рас людей (ця ідеологія призводить до розколу між расами, расовим стереотипам і дискримінації).
• Фемінізм виступає за рівність жінок в економічному, соціальному і політичному плані. Він також стосується прав жінок, включаючи репродуктивні права.
• Гендерна ідеологія стосується ставлення чоловіків і жінок до свого місця в суспільстві, їх прав та обов’язків.
• Індивідуалізм має справу з невід’ємною цінністю кожної людини та фокусується на самодостатності й свободі.
• Рівність можливостей — це ідеологія, спрямована на усунення дискримінації за ознакою віку, статі, кольору шкіри, раси, національного походження, релігії та інвалідності, в тому числі фізичних і розумових недоліків.
• Трудова етика — це набір переконань, які зосереджені на моральній чесноті праці.
• Всі релігії — це ідеології, в кожній з яких є різновиди вірувань (деякі віряни суворо дотримуються всіх принципів, в той час, як інші, більш ліберальні та вибирають те, що, на їхню думку, більш важливо).
• Мовні ідеології — це концептуальні уявлення про мови, носіїв і дискурсивні практики. Як і інші види ідеологій, мовні ідеології пронизані політичними й моральними інтересами та формуються в культурному середовищі. Таким чином, вивчати мовні ідеології — значить дослідити взаємозв’язок мови, культури та політики. Вони призначені для вивчення того, як люди розуміють роль мови в соціальному і культурному світі і як їх конструкти займають соціальне становище.