Ідеологія — це сукупність доктрин, міфів, вірувань і концепцій, якими керується людина, громадський рух, інститут, клас або велика група. Ідеологія і механізми її реалізації можуть розвиватися та існувати в політичній, соціальній, культурній та інших площинах.
Простими словами, Ідеологія — це система ідей, яка намагається як пояснювати світ, так і змінювати його. Вона існує в формі соціальної або політичної філософії та включає програму дій для досягнення певних цілей. Практичні елементи в ідеології так само важливі, як і теоретичні.
Слово «ідеологія» не має єдиного чіткого визначення серед дослідників і часто використовується по-різному. Найчастіше термін використовують в повсякденній мові для опису широкого, зв’язкового набору ідей і переконань, пов’язаних з політичною системою (зазвичай репресивною, авторитарною системою, заснованою на єдиній ідеології) або світоглядом, пов’язаним з релігією.
На думку французького політичного філософа Луї Альтюссера:
Ідеологія – це не стільки ілюзія, яка вразлива для істини, скільки набір практик та ідей, що породжуються соціальними інститутами, такими як церква, ЗМІ та школа.
У цьому сенсі під ідеологією розуміється соціальний механізм, який породжує суб’єктні позиції. Вона визначає місце в соціальному світі, яке ми займаємо.
Слово «ідеологія» вперше з’явилося у французькій мові як idéologie під час Французької революції. Воно було введено філософом матеріалістом Антуаном-Луї-Клодом Дестют де Трейсі, як коротка назва того, що він називав своєю «наукою ідей». Філософ стверджував, що адаптував «науку ідей» з епістемології філософів Джона Локка та Етьєна Бонно де Кондільяка. Для них все людське знання було знанням ідей.
Однак нинішнє вживання цього терміна походить від Карла Маркса. Маркс визначив «ідеологію» як «хибну свідомість» панівного класу в суспільстві, який помилково представляє свої ідеї, видаючи їх за універсальну істину. Маркс стверджував, що ідеї панівних класів насправді не були ні універсальними, ні об’єктивними, але вони виникли з їх класових інтересів і служать їм.
Сьогодні термін «ідеологія» використовується в набагато ширшому сенсі, ніж первісне формулювання Маркса. У зневажливому сенсі це слово означає набір ідей, які використовуються у якості політичного інструменту для досягнення прихованих цілей та інтересів шляхом спотворення соціальних та політичних реалій. Для Маркса приховані інтереси завжди класові, але ці інтереси можуть бути будь-якими іншими.
Основна мета ідеології — вплинути на зміни в суспільстві за допомогою нормативного розумового процесу. Застосування ідеологій в громадських справах робить їх центральними в політиці. Неявно кожна політична тенденція тягне за собою ідеологію, незалежно від того, пропонується вона як явна система мислення, чи ні. Ідеологія впливає на вибір цілей і завдань, що представляють національні інтереси, а також на засоби досягнення цих цілей.
Марксисти використовували слово «ідеологія» для опису набору ідей і переконань, які домінують в суспільстві та використовуються для виправдання влади й привілеїв панівного класу. Марксистська традиція розглядає ідеологію як спотворену свідомість, що відбиває експлуататорську матеріальну реальність, яку можна подолати шляхом викриття. Це вигадане оповідання, необхідне для підтримки громадського порядку.
Основне використання слова «ідеологія» фактично нейтрально: воно може бути позитивним або негативним, залежно від вашої точки зору. Але марксистська концепція ідеології явно негативна: ідеологія використовується для приховування істини, щоб дати людям помилкове уявлення про те, як світ влаштований, щоб маніпулювати ними й контролювати їх. Марксисти стверджують, що якби пролетаріат справді розумів експлуататорську природу капіталістичного суспільства і своє місце в ньому, сталася б революція. Революції заважає ідеологія: набір ідей, що створюють ілюзію. Це переконує робітників (або їх достатня кількість) в справедливості капіталізму, в тому, що вони не експлуатуються системою, а ті, хто багатий, багато працювали й заслужили свій успіх. Марксисти стверджують, що ця ідеологія підкріплюється широким спектром громадських інститутів (які Альтюсер називав ідеологічним державним апаратом).
Марксистський погляд на ідеологію поділяють багато феміністок, які стверджують, що саме патріархальна ідеологія підтримує домінантну роль чоловіків у суспільстві. На думку радикальних феміністок, один зі способів досягнення цього — переконати жінок в тому, що патріархат природний, нормальний або навіть бажаний. Це дуже схоже на марксистську концепцію помилкової свідомості.
Карл Поппер стверджує, що марксистський погляд на ідеологію неможливо вивчити з наукової точки зору, тому що його наслідки неможливо фальсифікувати. Якщо робочий висловлює задоволення своєю ситуацією або системою, як може бути науково доведено, що це помилкова свідомість викликана ідеологією?
Немарксистські підходи поділяються на три точки зору: