Капіталізм — це соціально-економічна система, яка дозволяє приватним власникам отримувати прибуток від наданих ними товарів та послуг.
Простими словами, Капіталізм — це економічна система в якій домінує приватна власність. Господарі даної власності, можуть вільно отримувати прибуток надаючи різноманітні послуги або виробляючи товари. У певному сенсі, можна сказати, що капіталізм — це вільний ринок праці, товарів та послуг, де кожна людина здатна реалізувати себе у відповідності зі своїми навичками та можливостями.
Оскільки капіталізм також відомий як система вільного ринку, то він має потребу в нерегульованому попиті та пропозиції при найменшому втручанні уряду в ринкові відносини. Кожна людина може вільно виробляти те, що вона хоче, і продавати товар за будь-яку ціну, що буде підтримувати ринок. Як правило, це виходить із законів попиту та пропозиції. Наприклад, якщо попит на конкретний продукт відсутній, то виробник не зможе отримати прибуток, але якщо попит високий, то він зможе продати велику кількість свого товару та отримати прибуток.
В умовах існування ідеальної, але малоймовірної капіталістичної системи, від такої вільної ринкової економіки виграють практично всі. Виробники створюють те, що потрібно людям, а ті у свою чергу платять гроші тільки за те, що їм дійсно потрібно. Крім цього, чим більший попит на продукт, тим більше товарів виробляється, і як правило, ціна на нього падає (за умови здорової конкуренції).
Виходячи з вищесказаного можна вивести суть існування капіталізму. В першу чергу, це можливість отримувати доходи базуючись на приватній власності та вільному ринку. Другим аспектом може послужити певний позитивний аспект для покупців, які мають можливість купувати якісні та необхідні товари за конкурентною ціною. Крім цього, слід зазначити, що в більшості випадків, істинною суттю капіталізму є використання капіталу, так створення ще більшого капіталу.
Природно, що дані цілі досить умовні, оскільки, вільна ринкова економіка має масу своїх особливостей, переваг та недоліків, а також проблем про які ми поговоримо далі.
Своє походження, капіталізм як більш звичне нам поняття, бере в 13 – 16 столітті. Саме тоді широкої популярності набуває найпростіша форма капіталізму, а саме кредитування під відсотки або іншими словами — лихварство. У більш складній варіації, капіталізм припускав інвестування грошей в будь-який проєкт в обмін на частину прибутку з цього підприємства. Подібне використання капіталів породило перший розподіл на класи. Відтоді, одні мали наполегливо працювати, а інші просто отримувати свої гроші як інвестори. І це є першим і самим явним прикладом використання власного капіталу для його примноження.
Зростання капіталістичних тенденцій спостерігалося в багатьох містах Італії і Нідерландах в епоху процвітання європейської торгівлі в 13 столітті. Далі в 14 столітті Флоренція демонструє більш звичні ознаки капіталізму. Саме там виникають великі банківські сім’ї, які займаються транзакціями по всій Європі. У великих містах виникають акціонерні товариства, які інвестують у великі комерційні підприємства. Створюються перші подоби приватних заводів, на яких працюють наймані робітники у великій кількості.
У 16-17 століттях, з вступом в еру океанських подорожей, для інвесторів відкриваються нові можливості. Торгові гільдії, уряди та приватні особи інвестують свої гроші в різні морські експедиції та морську торгівлю. І хоча, в більшості випадків подібні компанії були пов’язані з величезним ризиком втрати грошей, вигода часто коштувала того. На цьому тлі виникають великі морські торговельні компанії, такі як: Ост-Індійська компанія (1600 р.), Компанія «Гудзонової затоки» (1670 р.) та Компанія Південних морів (1711 р.). Природним наступним кроком, є поява спеціалізованих брокерів, охочих організувати угоди між покупцями та продавцями за невеликі відрахування. В умовах доступності нових «заморських» товарів, спекуляція досягає найвищого рівня. Чого тільки варта Тюльпаноманія (1636 – 1637 роки).
У другій половині XVIII століття, в Британії відбулися помітні зміни в результаті розвитку Промислової революції. Земля, яка раніше вважалася традиційним джерелом багатства, відійшла на другий план та поступилася місцем виробничим підприємствам. Багато інвесторів вкладали свої гроші у виробництво і розвиток як самих парових двигунів, так і в створення підприємств, заснованих на таких машинах. Число виробництв та їх ефективність у виробництві товарів стрімко зростало. Активно розвивалися біржі, як в Європі, так і в Америці, які торгували ресурсами та акціями різних компаній. На зміну паровим двигунам, прийшли двигуни внутрішнього згоряння та електрика. Далі настала ера цифрових технологій, але основний принцип роботи капіталістичної системи залишається колишнім та прекрасно працює донині.
У даному параграфі, буде досить складно та контрпродуктивно приводити список капіталістичних країн, оскільки, набагато простіше назвати країни, в яких по суті немає капіталізму. Вся річ у тім, що практично вся світова економіка працює на капіталістичних засадах. У всіх розвинених країнах присутня приватна власність та можливість заробляти, використовуючи власні капітали. Винятком, мабуть, можуть стати країни подібні до Північної Кореї, в яких не тільки немає вільної ринкової економіки, так і зі звичайними правами громадян великі проблеми. По-великому рахунку, капіталізм більш популярний в демократичних країнах, які цінують свободу особистості, а не бідну, але стабільність.
До основних ознак капіталізму можна віднести наявність даних критеріїв:
У капіталістичній економіці завжди є інститут приватної власності. Людина може накопичувати майно та використовувати його по своїй волі. Уряд захищає право власності. Після смерті кожної людини, її майно переходить до нащадків.
В даній економічній системі, ціни регулюються лише вільним ринком. Це означає, що вони безпосередньо залежать від попиту та пропозиції.
У капіталістичній економіці прагнення до отримання прибутку, є найважливішим стимулом для економічної діяльності. Всі підприємці намагаються зайняти ніші, в яких вони отримають максимальний прибуток.
Капіталістична економіка характеризується вільною конкуренцією, оскільки, підприємці конкурують за отримання максимального прибутку. З іншого боку, покупці також конкурують за покупку товарів та послуг. Робочі конкурують між собою, а також з машинами для виконання певної роботи. Таким чином, конкуренція та співпраця є взаємопов’язаними, та йдуть пліч-о-пліч.
Кожна людина може створити будь-яке підприємство за своїм вибором. Це означає, що людина має право надавати будь-які послуги або виробляти будь-які товари, якщо це не є чимось протизаконним. Держава у свою чергу, не повинна зайвий раз перешкоджати підприємцю, а в більшості випадків, навіть сприяти розвитку його бізнесу, оскільки це джерело отримання податків.
У капіталістичній економіці, споживач прирівнюється до короля, оскільки, саме від нього залежить виробник. Споживчі смаки керують усією виробничою лінією.
Суспільство, зазвичай ділиться на два класи: «Заможні» та «Незаможні», які постійно «воюють» один з одним. Конфлікт між працею та капіталом, зустрічається майже у всіх капіталістичних країнах, і схоже, що вирішення цієї проблеми не існує. Здається, що цей класовий конфлікт є невід’ємною частиною капіталізму.
Підприємницький клас, є основою капіталістичної економіки. Вся ця економічна структура капіталістичної економіки заснована на цьому класі. Підприємці грають роль лідерів у різних галузях виробництва. Присутність хороших підприємців, є обов’язковою умовою для здорової конкуренції. Підприємці є основними джерелами розвитку капіталістичної економіки.