Лібералізм – що це таке та хто такі ліберали.

Лібералізм — це ідеологічна система цінностей, яка ґрунтується на необхідності організації такої громади, де будуть максимальні можливості для розвитку та здійснення індивідуальних прав і свобод індивіда. Сам термін «лібералізм» походить від латинського слова «liberalis», яке в перекладі означає «вільний, що стосується свободи».

Що таке ЛІБЕРАЛІЗМ — поняття, визначення простими словами.

Простими словами, Лібералізм — це філософія та система цінностей, яка ставить людину та її потреби на перше місце й наділяє її правом вибору, а також можливістю вільно керувати собою та власністю. Іншими словами, суть лібералізму полягає в зречення від обмежень, які накладає релігія, держава, суспільство в ім’я свободи людського духу. Також, іноді ліберальну ідею називають «ідеологією свободи». Наприклад, приватна власність на ринку нерухомості, демократія в політиці, в соціальній сфері — толерантне ставлення до меншин, одностатеві шлюби й так далі.

Ліберали вважають, що подібна теорія не тільки не суперечить інтересам суспільства, але виступає найважливішим чинником розвитку. Сьогодні, одночасно з консерватизмом, який відстоює традиції, радикалізмом, що стоїть на стороні швидких, але небезпечних революційних реформ, ідеологія лібералізму є провідною політичною, економічною, соціальною ідеологією. Якщо людина говорить, що «дотримується ліберальних поглядів», то, швидше за все, під цим поняттям вона має на увазі здоровий глузд та особистий досвід.

Кілька слів з історії.

З духовними, релігійними, ідеологічними, економічними та політичними трансформаціями, поняття «ліберал» також помітно змінювалося. Наприклад:

• Мігель де Сервантес у своєму романі «Дон Кіхот» (початок 17 століття) відкриває нам ліберала, як людину добре виховану, терпиму та товариську.
• В кінці 18 століття до поняття додаються ідеали свободи та незалежності.
• 19 століття розширює сенс, доповнюючи відстоюванням та захистом цивільних прав, а також позбавленням від релігійного фанатизму стосовно науки та технічного прогресу.
• У 20 столітті, лібералом називали самодостатню людину-індивідуаліста, якій притаманне почуття відповідальності.
• Сьогодні, у 21 столітті, визначення даного поняття буде залежати країни та її культури.

На території пострадянського простору, завдяки Холодній війні та Залізному завісу, ставлення до лібералів було досить негативним. Це пов’язано з тим, що людина, яка дотримується вільних ідей, орієнтується на Європу та Америку. Найчастіше їх називали «західники», вільнодумці.

Основи лібералізму почали формуватися в кінці 17 століття. Поштовхом для цього послужило зародження і розквіт епохи Просвітництва, а також боротьба з абсолютизмом католицької церкви.

Перші ліберальні ідеї зароджувалися в працях французького політичного діяча Шарля Луї де Монтеск’є, французького філософа та просвітника Вольтера, швейцарського філософа та письменника Жан-Жака Руссо.

У 19 столітті, ідеї попередників підтримали Алексіс де Токвіль (французький державний діяч), Вільгельм фон Гумбольдт (німецький філософ та дипломат), Джон Стюарт Мілль (англійський політик) та інші.

20 століття, значно доповнило основні риси лібералізму. Світові війни, Велика депресія, розвиток виробництва, індустріалізація та конкуренція привнесли концепцію захисту слабких верств населення.

Ідейні основи або принципи лібералізму.

Щоб поставити остаточну крапку (наскільки це можливо) у визначенні поняття «лібералізм», необхідно розглянути основні ідеї, на яких побудована вся концепція.

До основних ідей ліберальної доктрини можна віднести:

• Життя людини — абсолютна цінність (гуманізм);
• Політичний плюралізм;
• Свобода слова;
• Свобода віросповідання;
• Демократія;
• Політична рівність;
• Економічні свободи та мінімальна роль держави в справах бізнесу;
• Приватна власність;
• Рівність всіх перед законом та судом;
• Зниження ролі держави в житті громадян;
• Введення змін шляхом перетворень та ненасильницьких поетапних змін у всіх сферах.

Види та форми лібералізму.

У зв’язку з розширенням трактування поняття «лібералізм», доцільно розглядати це визначення в залежності від сфери його використання. Таким чином, утворилися кілька основних напрямків ідеології, кожен з яких, має свої характерні риси.

Що таке Політичний лібералізм?

Політичний лібералізм — це система, яка має на увазі обмеження втручання держави в суспільні відносини.

Основна концепція політичного лібералізму: Держава для людини, а не людина для держави.

Наприклад, забезпечення безпеки та громадського порядку – державний інститут, він повинен тісно співпрацювати з суспільством. Одним з перших документів, який містив в собі риси цієї ідеології, є Велика хартія вольностей (Англія 1215 р.). У політичному документі значилися деякі права громадян, які поширювалися далі, ніж влада монарха. Крім того, в документі значився суспільний договір, який свідчив, що закони видаються для суспільства та з його згоди.

Сьогодні, основою політичного лібералізму є загальне виборче право, яке не залежить від расової або статевої приналежності, а також не залежить від майнового стану.

Що таке Економічний лібералізм?

Економічний лібералізм — це концепція, яка стосується невтручання держави (або незначного втручання) в організацію, ведення та розвиток підприємництва, а також виступає за право приватній власності. Головне гасло доктрини – «вільне приватне підприємство». Невтручання держави в економічні справи підприємств полягає у скасуванні державних субсидій, а також в усуненні юридичних обмежень у веденні економічної діяльності. Ліберали вважають, що вартість товарів та послуг, визначається та регулюється не державними важелями, а ринковими механізмами — попитом та пропозицією. Однак, допускається державне регулювання монопольних систем. Економічна нерівність допускається, оскільки є результатом конкуренції.

Провідником ідей економічного лібералізму, стала глобалізація — вільні торгові відносини, відкритий ринок праці, відсутність економічних кордонів між країнами. Головним недоліком системи, стала концентрація влади в олігархів та корпорацій.

Що таке Культурний лібералізм?

Культурний. В основі даного виду лібералізму, лежить концепція свободи особистості у всіх сферах життя: побутова, сексуальна, релігійна та відсутність втручання в ці області життєдіяльності індивіда. Культурний лібералізм стоїть на межі того, що прийнятно для одних і категорично неприйнятно для інших. Наприклад, евтаназія, аборти, легалізація одностатевих шлюбів, азартних ігор, проституції й наркотиків та інше. На сьогодні, Нідерланди є яскравим прикладом культурного лібералізму. Ця концепція тісно пов’язана з мультикультурною політикою держави.

Соціал-лібералізм та неолібералізм, як різновиди класичної ідеології.

Що таке Соціальний лібералізм (соціал-лібералізм)?

Виник і сформувався в кінці 19 століття. Головна ідея цієї концепції, полягає в тому, що держава повинна використовувати важелі влади для встановлення соціальної рівності в суспільстві та забезпечувати однаковий доступ до базових благ (медицина, освіта і т.д.). Досягти цього можна за умови перерозподілу державним апаратом суспільного продукту на користь соціально незахищених або соціально слабких верств населення. Фактично, має на увазі регульовану ринкову економіку, і розширення громадянських прав. Саме таким чином можливо досягти гармонійних суспільних відносин, а також зміцнити стабільність держави на політичному та соціальному рівнях.

Соціальний лібералізм по факту суперечить економічному. Прихильники цієї теорії, допускають втручання держави не тільки в перерозподіл, але і в регламентацію монополістичної діяльності гравців ринку. Така концепція нагадує ідеологію соціалізму. Головною відмінністю, є курс на соціально орієнтовану ринкову економіку (помірно-капіталістичну), підтримка ідей приватної власності й так далі.

Внаслідок ведення такої політики в суспільстві поліпшується загальний рівень життя, досягається підвищення показників економічного зростання.

Що таке Неолібералізм?

Перші ідеї неолібералізму зародилися в 30-і роки 20 століття. Остаточним формуванням парадигми вважаються 80-90-і роки 20 століття. На противагу класичній ідеї невтручання держави у сферу бізнесу та економіки, концепція неолібералів, відводить державі роль регулятора конкуренції, вільного ринку. Останні два поняття вважаються основними в обсязі валового внутрішнього продукту, як показника економічного зростання.

Важливими принципами ідеології стали: створення безпечних умов праці, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а також заборона на експлуатацію дитячої праці.

• В економічній сфері, неолібералізм передбачає приватизацію, домінування приватного сектора, дерегуляцію економіки, мінімізацію державних витрат, вільну торгівлю.
• У соціальній сфері, концепція передбачає споглядання громадських зв’язків через призму ринкових відносин. Кожна людина — підприємець, соціальна взаємодія — акт купівлі-продажу, відносини всередині колективу або родини — види субринкової конкуренції.