Мемефікація – це процес перетворення події, образу, вислову чи іншого культурного матеріалу на мем (інтернет-мем) і його поширення в мемній культурі; також мемізація, англ. memeification.
Що таке Мемефікація – поняття та визначення простими словами
Мемефікація (англ. memeification) – це процес перетворення ідеї, події, вислову, образу, людини або іншого впізнаваного матеріалу на мем та його подальшого відтворення в інтернет-культурі.
Простими словами, щось стає основою для жартів, картинок, відео, фраз чи повторюваних форматів, які користувачі копіюють, змінюють і пристосовують до нових ситуацій. Так виникають численні варіації, а початковий сюжет іноді відходить на другий план: аудиторія вже впізнає сам шаблон і розуміє закладений у нього жарт або натяк.
Назву пов’язують зі словом «мем». У широкому значенні мемом називають одиницю культурної інформації, яка передається між людьми через наслідування, а в інтернет-культурі цим словом частіше позначають контент, що поширюється, повторюється та змінюється користувачами. Інтернет-мем може мати форму зображення, короткого відео, GIF-анімації, репліки, звуку, жесту, персонажа чи поєднання кількох елементів. Тому процес утворення мемів не обмежується створенням кумедної картинки з підписом.
Мемефікація починається тоді, коли певний матеріал стає придатним для багаторазового переосмислення. Користувачі беруть знайомий образ або ситуацію, додають новий текст, змінюють контекст, монтують відео, пародіюють репліку чи відтворюють характерний жест. Один шаблон може переходити з дописів у коментарі, з відеоплатформ у месенджери, а потім отримувати локальні версії всередині окремих спільнот. Автор кожної нової варіації не обов’язково створює мем з нуля – часто він продовжує вже зрозумілий аудиторії формат.
Гумор у цьому процесі поширений, але не обов’язковий. Мем може працювати через сарказм, іронію, абсурд, перебільшення, впізнавану реакцію або навмисне повторення. Частина сенсу при цьому залишається сталою, а частина змінюється залежно від ситуації. Саме повторюваність дає змогу впізнати мем навіть після помітної переробки: користувач бачить знайому композицію, фразу, звук чи модель жарту й співвідносить її з попередніми версіями.
Мемефікуватися може не лише спеціально створений розважальний контент. Матеріалом для мемів стають кадри з фільмів, спортивні епізоди, рекламні образи, публічні висловлювання, новинні події, фрагменти трансляцій або випадкові побутові ситуації. Вирішальним тут є не походження матеріалу, а те, як інтернет-спільнота починає його використовувати. Якщо фрагмент багаторазово відтворюють у нових контекстах і він набуває впізнаваного мемного значення, можна говорити про його мемефікацію.
В українських текстах поряд зі словом «мемефікація» можна зустріти «мемізація», а також написання «мемификація», сформоване під впливом російської форми. Англійський відповідник – memeification. У всіх цих випадках ідеться про близьке поняття: перетворення певного культурного матеріалу на основу для мемів і подальше життя цього матеріалу через копіювання, перероблення та поширення.
Історія і походження поняття «мем» (меметика)
Термін «мем» запропонував британський еволюційний біолог Річард Докінз у книзі «Егоїстичний ген», виданій 1976 року. Докінз шукав назву для культурної одиниці, здатної передаватися від людини до людини через наслідування. Слово він утворив від грецького mimema – «те, що наслідують», скоротивши його до форми meme, співзвучної з gene – «ген».
Аналогія з геном описувала принцип поширення. Ідеї, мелодії, вислови, звичаї чи способи поведінки люди запам’ятовують і відтворюють, але під час передачі вони можуть змінюватися. Одні культурні елементи швидко зникають, інші багаторазово копіюються та закріплюються серед людей. На цій моделі виросла меметика – підхід до культурної передачі через процеси копіювання, варіації та відбору. Генетичну аналогію тут не слід сприймати буквально: мем не є біологічним об’єктом і не має матеріального аналога ДНК.
З появою масової онлайн-комунікації слово набуло вужчого значення – інтернет-мем. Тепер культурна одиниця могла за короткий час отримувати сотні переробок: користувачі змінювали підпис, кадр, звук або контекст, зберігаючи впізнавану основу. Так класична ідея культурного копіювання отримала цифрову форму, а для самого процесу перетворення подій, образів і висловів на матеріал для мемів почали використовувати поняття «мемефікація».
Докладніше про значення, будову та різновиди мемів можна прочитати в нашій окремій статті «Що таке мем».
Як виникає мемефікація: механізм
Мемефікація починається тоді, коли окремий фрагмент культури – фото, відео, фраза, жест, персонаж, сцена з фільму чи навіть новинна подія — перестає існувати лише у своєму початковому контексті. Люди починають копіювати його, переінакшувати та пристосовувати до нових ситуацій. Одна картинка отримує десятки підписів, уривок відео стає реакцією, а репліка з інтерв’ю починає жити окремо від самого інтерв’ю.
Соціальні мережі різко прискорили цей процес. Facebook, Instagram, TikTok, Reddit, X та інші платформи дають змогу одночасно поширювати оригінал і створювати похідні версії: достатньо зробити скріншот, накласти новий текст, використати популярний звук або відтворити знайомий сюжет у власному відео. Інтернет у цьому сенсі працює як величезний конвеєр копій із правом кожного користувача щось у них змінити.
Дослідниця цифрової культури Лімор Шифман пропонує розглядати інтернет-мем не як один популярний файл, а як групу пов’язаних одиниць контенту, які користувачі створюють з усвідомленням інших версій, поширюють, наслідують і трансформують. Тому процес мемефікації краще описує не одноразова вірусність, а серія повторень і змін. Віральне відео можуть просто мільйони разів переглянути; мем виникає тоді, коли аудиторія починає з ним щось робити.
Дослідження: https://academic.oup.com/jcmc/article/18/3/362/4067545
У цьому процесі добре видно стару аналогію з біологічною реплікацією. Докінз у книзі «Егоїстичний ген» запровадив поняття meme для культурної інформації, що передається шляхом наслідування. Для інтернет-мемів аналогія особливо наочна: успішний шаблон копіюють, але копії часто мутують. Частина елементів зберігається, а підпис, персонаж, мова чи контекст змінюються. Дослідження Шифман і Майка Телволла показувало подібний процес на прикладі жарту, який поширювався різними мовами: локальні версії змінювали деталі, зберігаючи впізнаване ядро.
Тому реплікація мемів майже ніколи не зводиться до механічного копіювання. Найчастіше працюють два сценарії:
- Наслідування. Людина повторює впізнавану позу, жест, репліку, танець, звук або композицію.
- Ремікс. Основа лишається знайомою, але частину змісту замінюють – наприклад, додають інший підпис, вставляють нового персонажа або переносять сцену в новий контекст.
Саме серійність стала однією з характерних рис мемної культури TikTok та інших платформ із коротким відео. У дослідженнях цифрової комунікації мемефікацію описують через повторюваність, інтертекстуальність і наслідування: користувач розуміє нову версію тому, що вже знайомий із попередніми. Серія може пройти цикл від перших наслідувань до масового повторення, перенасичення, згасання і нового повернення в іншому контексті.
Окремий академічний приклад серійності мемефікації: https://www.cogitatiopress.com/mediaandcommunication/article/view/9408
Добре це видно на GIFці з Гомером Сімпсоном, який повільно зникає в кущах. Початкова сцена походить із серіалу «Сімпсони», але в інтернет-культурі вона стала універсальною реакцією на бажання непомітно вийти з незручної ситуації. Згодом користувачі почали замінювати кущі іншими об’єктами, змінювати фон і вбудовувати Гомера в нові сюжети. Тут уже працює повний цикл: упізнаваний фрагмент – повторення – шаблон – ремікси – нові значення.
Гумор прискорює таке поширення, але не є обов’язковою умовою. Дослідження меметичних відео на YouTube показало, що серед поширених характеристик успішних мемних матеріалів трапляються гумор, простота й повторюваність. Чим легше аудиторії зрозуміти конструкцію та придумати власну версію, тим нижчий поріг участі.
Найзручнішими для цього стали графічні шаблони, де частина форми залишається стабільною, а частина змінюється. У класичному image macro це може бути одна впізнавана картинка з новим підписом або двосегментна конструкція «умова – реакція». Людині не потрібно щоразу пояснювати жарт із нуля: знайома форма вже задає спосіб читання. Дослідження мультимодального гумору підтверджують, що сенс таких мемів часто виникає саме із взаємодії зображення, тексту та знання попередніх версій.
Приклади мемефікації
Хороший приклад мемефікації в українському інформаційному просторі – Пес Патрон. Реальний службовий пес ДСНС став не тільки медійним персонажем, а й основою для великої кількості малюнків, мемів, жартів та переосмислень. Його образ почали переносити в різні ситуації, поєднуючи тему розмінування з уявленнями про хоробрість, турботу й український спротив. Українські дослідниці Тетяна Кузнєцова та Анастасія Подолян окремо аналізували Патрона як візуальний образ, через який у воєнний час поширюються стратегічні наративи України.
Інший тип мемефікації починається з випадкового кадру масової культури. Уже згаданий Гомер, що ховається в кущах, спочатку був кількасекундним телевізійним жартом. Інтернет відокремив сцену від серіалу та перетворив її на реакційний шаблон. Схожий шлях проходили Doge, Success Kid та сотні інших форматів: конкретне фото чи персонаж поступово перетворюється на конструкцію, значення якої можна змінювати підписами й контекстом.
Мемефікація відбувається і з політичними подіями. У 2017 році американська газета The Boston Globe назвала Trump Draws одним із ранніх прикладів мемефікації новообраного президента США Дональда Трампа. Основою стали фотографії, на яких президент демонстрував підписані документи. Користувачі почали замінювати вміст аркушів малюнками й написами, перетворюючи офіційний медійний ритуал на повторюваний комедійний шаблон. Саме цей приклад потрапив і до словникової статті memeification у Wiktionary.
Термін застосовують і ширше до способу, в який політика циркулює в соцмережах. Наприклад, Time у 2025 році використав формулювання memeification of politics у матеріалі про вірусні фрагменти політичного дебатного шоу Surrounded. Тут мемефікація означає вже не конкретний мем, а перетворення складної політичної дискусії на короткі, легко вирізані й поширювані епізоди, що починають власне життя в соцмережах. Це опис медійного процесу, а не оцінка певної політичної позиції.
Тому джерелом мемефікації може стати майже будь-який публічний матеріал – невдала фраза, спортивний епізод, кадр із серіалу, фотографія тварини чи фрагмент новин. Вирішальним є наступний етап: аудиторія має впізнати в ньому форму, яку зручно повторювати та змінювати.
Меми в культурі та соцмережах
Без соціальних мереж мемефікація існувала б, але була б значно повільнішою й менш помітною. Цифрові платформи поєднали три речі, які раніше часто існували окремо: масове розповсюдження, легке копіювання та можливість миттєво створити власну версію. Один користувач публікує мем, другий надсилає його друзям, третій змінює підпис, четвертий переносить ідею у відео – і вже за кілька переходів перед нами не один файл, а ціла родина спорідненого контенту.
Facebook та Instagram особливо сприяли поширенню картинок і коротких відео, тоді як TikTok зробив центральною саму модель наслідування: популярний звук, монтажний прийом, танець або репліка стають основою для тисяч користувацьких версій. У цьому форматі авторство часто поступається впізнаваності шаблону. Людина бачить новий ролик і розуміє його ще до фіналу, бо вже знає правила цього мемного формату.
У 2026 році лінгвіст Лівен Ванделанотте описав інтернет-меми як своєрідні скорочені способи передавання емоційної позиції: знайоме зображення дає змогу швидко зчитати складне ставлення – схвалення, роздратування, сором, іронію чи розчарування – без довгого пояснення. Обмін такими мемами також може підтримувати відчуття належності до певної онлайн-спільноти.
Дослідження:
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0388000126000379?via%3Dihub
Цим пояснюється значна частина популярності мемів. Вони стискають контекст. Замість абзацу про власну реакцію можна надіслати знайомий GIF; замість розгорнутого коментаря – використати шаблон, зміст якого співрозмовник уже знає. Проте така економність працює лише за наявності спільного культурного фону. Людина, яка ніколи не бачила попередніх варіантів мема, може буквально не зрозуміти, чому картинка смішна або що саме нею хотіли сказати. Дослідники прагматики мемів пов’язують це зі спільним знанням учасників комунікації: нова версія спирається на те, що аудиторія пам’ятає попередні.
Меми давно вийшли за межі побутових жартів. Ними користуються бренди, активістські рухи, медіа та учасники політичної комунікації; вони допомагають висловлювати позицію, формувати групову ідентичність і залучатися до суспільної дискусії з мінімальними витратами часу. Дослідження політичних мемів показують, що користувачі сприймають їх одночасно як розвагу, спосіб самовираження та форму участі в публічній розмові. Водночас короткий формат легко спрощує складні питання, вириває репліки з контексту або підсилює стереотипи – тобто соціальний вплив мемів залежить не лише від самого шаблону, а й від того, хто, де і навіщо його використовує.
Позитив і ризики мемефікації
Мемефікація працює як культурне стиснення: складну емоцію, досвід або думку вона здатна вмістити в коротку впізнавану форму. Саме через це меми зручні для спілкування, творчості й навчання – і з тієї ж причини вони можуть надто сильно спрощувати реальність.
Одна з очевидних переваг – низький поріг творчої участі. Людині не потрібно бути дизайнером чи професійним автором, щоб узяти знайомий шаблон, переосмислити його й додати власний контекст. Такий ремікс стає способом висловити реакцію, показати належність до певної спільноти або перетворити спільний досвід на зрозумілий для інших жарт. У цьому сенсі позитив мемів полягає не лише в розвазі: вони підтримують колективне творення цифрової культури.
Меми також можуть допомагати говорити про стресові події. Експеримент психологів Джессіки Голл Майрик, Робін Набі та Ніколаса Енга за участю 748 людей показав, що під час пандемії COVID-19 перегляд мемів був пов’язаний із більш позитивними емоціями та вищою оцінкою власної здатності впоратися зі стресом, ніж перегляд немемного контенту. Автори водночас зафіксували нижчий рівень обробки інформації про саму проблему. Тож психологія мемефікації має дві сторони: гумор може давати емоційну дистанцію від важкої ситуації, але легкість формату не гарантує глибокого осмислення теми.
У навчанні меми теж мають практичне застосування. Дослідження 2024 року, проведене серед студентів судових наук у шести університетах Великої Британії та США, використовувало створення мемів як форму рефлексії після заняття. Студенти повідомляли, що завдання робило навчання цікавішим і допомагало їм закріплювати матеріал. Автори, однак, оцінювали передусім досвід і сприйняття учасників, тому твердження «меми автоматично покращують пам’ять» було б занадто сильним. Коректніше говорити про потенціал мемів як інструменту залучення, повторення та осмислення інформації.
Пряме дослідження:
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1355030624000261?via%3Dihub
Зворотний бік цього стислого формату – втрата контексту. Мем за своєю будовою відбирає кілька рис події й відкидає решту. Для жарту це перевага: чим швидше зчитується задум, тим легше його поширити. Для науки, історії, суспільних конфліктів або політики той самий механізм може перетворити багатофакторне питання на одну картинку з однозначною тезою.
Проблема стає серйознішою, коли мем містить неперевірене або навмисно оманливе твердження. В експериментальному дослідженні Марії Моліни учасники оцінювали оманливі повідомлення, подані як меми та в інших форматах. Значущим чинником довіри виявилася відповідність повідомлення ідентичності людини або її соціального оточення: зміст, який узгоджувався з тим, ким учасник себе вважав, сприймався як правдоподібніший. Це хороший приклад того, чому негатив мемів не можна зводити до самого гумору. На сприйняття впливають уже наявні переконання та групова належність.
Пряме дослідження:
https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/14614448231186061
Візуальний формат додає ще одну пастку. Огляд досліджень у Current Opinion in Psychology показує, що навіть справжня фотографія може вводити в оману, якщо її подати в неправильному контексті. Зображення привертають увагу, полегшують сприйняття повідомлення й можуть підвищувати його суб’єктивну переконливість, хоча саме фото нічого не доводить. Для мемів, де картинка й короткий текст сприймаються майже одночасно, це особливо актуально.
Мемефікацію використовують і в політичній комунікації. Тут вона може допомагати громадянам коментувати події та брати участь у публічній дискусії, але ті самі інструменти придатні для маніпуляції – наприклад, для виривання кадру з контексту, висміювання опонента замість обговорення аргументів або поширення неправдивої тези в емоційно привабливій формі. Дослідження політичних мемів у соцмережах підтверджують, що вони пов’язані з вираженням політичних поглядів, емоційними реакціями та залученням користувачів, хоча їхній фактичний вплив залежить від змісту, аудиторії та контексту.
Окрема небезпека – деконтекстуалізація, тобто використання справжнього фото або відео так, щоб воно створювало хибне враження про подію. Експерименти з так званими cheapfakes – дешевими маніпуляціями без складного монтажу чи генеративного ШІ – показали, що вирваний із контексту візуальний матеріал здатний вводити людей в оману, особливо коли його додатково підтримують інші користувачі соцмереж. Мемний формат легко пристосовується до такого прийому, бо короткий підпис часто фактично задає інтерпретацію всього зображення.
Емоційна сила мема тому одночасно є його перевагою й слабким місцем. Він швидко викликає сміх, обурення, співчуття або відчуття «це буквально я», але кількасекундної реакції недостатньо, щоб перевірити складне твердження. До того ж популярність окремих мемів часто залежить від поточного інформаційного контексту: коли новина, тренд або суспільна подія втрачає актуальність, значна частина похідних мемів теж швидко зникає з активного обігу. Ті формати, які переживають такий цикл, зазвичай уже відриваються від первісної події й отримують нові значення.
Висновок
Мемефікація, або мемізація, — це процес, у якому подія, образ, фраза чи інший культурний матеріал перетворюється на впізнаваний шаблон, який люди копіюють, змінюють і поширюють. В інтернет-культурі вона стала одним зі способів швидкої передачі емоцій, жартів, оцінок і суспільних ідей. Її ефективність тримається на впізнаваності та простоті, однак ті самі властивості можуть стирати контекст і полегшувати поширення хибних трактувань. Тому мем варто сприймати одночасно як елемент розваги, форму цифрової комунікації та інструмент культурної передачі, сила якого залежить від того, хто, де і з якою метою його використовує.
