Цинізм – що це таке, суть, поняття та хто такі циніки.

Цинізм – це віра в те, що люди цікавляться тільки собою, і в будь-якій ситуації шукають вигоду тільки для себе.

Що таке ЦИНІЗМ – ​​поняття та визначення простими словами.

Простими словами, Цинізм – це схильність до недовіри щодо мотивів інших, загальна відсутність віри в щирість або доброту людей.

Цинік – це людина, що характеризується загальною відсутністю віри в людство або надії на людей. Цинік вважає, що всі дії й поведінка людей мотивовані жадібністю і матеріалізмом, безглуздими корисливими цілями, які варті лише насмішок.

Цинік, скептично ставитися до мотивації людських дій, зазвичай звертає увагу на лицемірні, ханжеські аспекти людської поведінки.

Походження слова «цинізм»

Філософський рух, відомий як цинізм, зародився в Стародавній Греції в кінці V століття нашої ери. Філософ Антисфен (365-445 рр. Н.е.), відомий і завзятий учень Сократа, вважається засновником цинізму. Антисфен прийняв і розвинув ідеї Сократа щодо доброчесного життя, яке характеризується стійкістю і малим простором для емоцій. Антисфен довів ці ідеї до крайності та вів аскетичний спосіб життя, стверджуючи, що він «краще хотів би зійти з розуму, ніж відчувати задоволення». У той час як Сократ використовував іронію і гумор, Антисфен замінив їх серйозністю і несхваленням. Школа думки, розроблена Антисфеном і його послідовниками, стала відома як цинізм, або цинічний філософський рух. Циніки стверджували, що «чим більшого надлишку задоволень досягає людина, тим більшого надлишку задоволень вона бажає в найближчому майбутньому». Вони вважали, що безперервна заклопотаність і нескінченний пошук людей для досягнення таких «задоволень» піддає людину ризику «мучитися тривогою і страхом», відчуваючи постійні страждання і страх від думки, що вони ніколи не зможуть досягти свого «бажаної кількості задоволень» або що вони «втратять задоволення, якими вони вже володіють».

Згідно з циніками, ліки проти людських страждань – це повернення до природного життя, стриманість і відмова від досягнень цивілізації й матеріалістичних задоволень, які, на їхню думку, ніколи не можуть привести до щастя, спокою або задоволеності. Таким чином, філософський рух циніків вважалося першим повстанням проти принципів цивілізації в історії західної думки.

Найвідомішою постаттю філософського руху цинізму був Діоген Сінопський. Діоген прийняв принципи Антисфена у вищій мірі. Його нетрадиційна поведінка включала життя в бочці на ринку.

Еволюція цинізму.

Цинізм відродився знову в епоху Відродження і використовувався письменниками сатири й пародій як засіб критики цінностей суспільства. Ці відроджені циніки походили на стародавніх філософів-циніків своїм презирством до гедонізму і схильністю викривати недоліки суспільства.

У XVIII столітті Жан-Жак Руссо був центральною фігурою в еволюції цинізму. В «Міркуваннях про науку та мистецтво» (1750) Руссо радикально спростовує припущення Просвітництва про те, що успіхи в мистецтві та науці привели до морального вдосконалення людства. Замість цього він стверджував, що ці досягнення привели до розбещення вдач і моралі. Подібно Діогену, він проповідував проти сучасної цивілізації, наполягаючи на тому, що соціальні інститути, такі як шлюб, походять з егоїстичних мотивів. Автобіографічні твори Руссо, опубліковані після його смерті, здивували всіх. Зокрема, читачі усвідомили, що, попри його радикальні вимоги до батьків щодо їх зобов’язань по вихованню дітей, Руссо сам віддав своїх п’ятьох дітей в дитячий будинок. Було також виявлено, що, хоча протягом всього свого життя він висловлював ненависть до аристократії, насправді він завжди знаходився в фінансовій залежності від прихильності французьких аристократів. Викриття циніка Руссо як морального лицеміра призвело до зміни концепції цинізму.

Історика XIX століття Ісаака Д’Ізраелі можна вважати людиною, що надала «цинізму» його сучасний зміст. У своїй книзі «Сварки авторів» (1814 р.) Д’Ізраелі назвав політичного філософа Гоббса циніком, оскільки Гоббс стверджував, що люди егоїстичні й аморальні за своєю природою і тільки вдають, що мають альтруїстичні мотиви своєї поведінки. Це було перше зареєстроване використання концепції цинізму в його нинішньому розумінні.

Хто такий цинік.

Люди з цинічним характером не виключають існування позитивних відносин між людьми, але вважають, що позитивна людська поведінка заснована просто на взаємній повазі інтересів. Вони заперечують існування благородних почуттів і поведінки, таких як альтруїзм. Вони навіть заперечують прагнення до взаємної турботи в романтичних стосунках і вважають, що в їх основі лежать корисливі інтереси. Люди з цинічним характером вважають, що вони більш тверезі й розважливі, ніж інші, і тому відчувають себе вище інших. Люди з цинічним характером холодні й надмірно раціональні, рідко висловлюють емоції. Вони дивляться на життя вузько і негативно, що заважає їм бачити позитивні сторони подій і відносин зі своєю сім’єю, друзями та іншими людьми. Зрештою, вони рідко щасливі та часто відчувають самотність.

Різновиди циніків

Існує безліч видів циніків. Ось деякі з них:

• Природжені циніки. Це люди скептичні за своєю природою, від народження. Приклади: Джордж С. Кауфман, Граучо Маркс, Білл Махер.
• Уїдливі циніки. Вони не можуть втриматися від насмішок над ким-небудь менш хитрим або проникливим, ніж вони самі. Їх безжалісний сарказм може роздратувати будь-кого. Приклади: Дороті Паркер, Девід Леттерман, Стівен Колбер.
• Веселі циніки. Вони насолоджуються своїм цинізмом, примудряючись перетворити його в цирк. Приклади: Рабле, Джордж Бернард Шоу, Х. Л. Менкен.
• Злі циніки. Їхній цинізм робить їх жорстокими й сварливими. Приклади: Амброуз Бірс, Ленні Брюс, Річард Прайор.
• Мізантропічні циніки. Вони зневажають своїх побратимів, тобто людей. Приклади: Джонатан Свіфт, Фрідріх Ніцше, Флоренс Кінг.
• Поранені циніки. Ці добродушні люди спочатку очікували від життя найкращого, але, до свого жаху, вони виявили, що світ не винагороджує ні добро, ні чесність. В глибині душі вони як і раніше чіпляються за те й інше. Приклади: Семюел Джонсон, Холден Колфілд.
• Відчужені циніки. Злегка пригнічені, замкнуті, схильні до хворобливих думок, нігілізму і розпачу. Приклади: Едгар Аллан По, Шарль Бодлер, Моррісі.
• «Соціальні» циніки. Ведуть слухняне, продуктивне і часто щасливе життя, але на публіці приймають цинічну позу через її розважальні цінності. Приклади: Джей Лено, Джеррі Сайнфелд, Еллен Дедженерес, Кріс Рок.
• Кричущі циніки. Вони кидають виклик традиційним цінностям своїми химерними ідеями. Приклади: Джеймс Тербер, Білл Уоттерсон, Джордж Карлін.
• Суперечливі циніки. Вони не можуть миритися з самовдоволеною упевненістю будь-якого роду, тому у них розвивається звичка брати під сумнів всю загальноприйняту мудрість. Приклади: Ла Рошфуко, Крістофер Хітченс.
• Недовірливі циніки. Вірні поточному словниковому визначенню цинізму, вони підозрюють мотиви кожного, вважають, що ця людська поведінка управляється егоїзмом, і (як зауважив Х. Л. Менкен) шукають труну, коли нюхають квіти. Приклад: ваш сусід по вулиці з прихованою схованкою зі зброєю і припасами для виживання.
• Позитивні циніки. Вони використовують інструменти цинізму (обурення, непокору, знущання), щоб боротися зі злом світу і, по-своєму, зробити його краще для всіх нас. Приклади: Сократ, Вольтер, Торо.

Ступені цинізму.

Цинізм буває різного ступеня, і в більшості випадків він не є патологічним. Однак бувають і крайні випадки. Це люди, які вважають, що інші в основному керуються особистими інтересами, і це переконання всебічно і негативно впливає на всі або більшу частину його або її відносин. Цинічний розлад особистості – це впевненість в тому, що всі мотиви всіх людей виключно егоїстичні.

Плюси та мінуси цинізму.

Експерти розходяться в думках про те, чи хороший цинізм для нас. Швидше за все, цинізм – це ні добре, ні погано.

Мінуси:

• Медичні експерти стверджують, що циніки страждають від серцевих захворювань в три – чотири рази частіше, ніж не циніки.
• Циніки часто виявляються самотніми, ворожими, тривожними й пригніченими. Постійний опір світогляду позбавляє їх життєвої сили та волі до життя.
• Цинізм може збити його носіїв з пантелику і в соціальному, і в професійному житті. Зрештою, циніки не “командні гравці”.
• Нарешті, світ повний циніків, ймовірно, не доб’ється багато чого.

Плюси:

• Істинний цинік зазвичай вимагає правди та справедливості як від знайомих, так і від громадських діячів та організацій. У свідомо корумпованому світі це може бути тільки добре.
• Циніки допомагають зберігати чесність. Вони бачать удавання і лицемірство, засуджують нещирість, ненавидять хуліганів і насміхаються над дурнями. Це часто дає імпульс найважливішим журналістським розслідуванням.
• Хороший цинік відмовляється бути пасивною жертвою. Він має чисту совість, надійний моральний компас і неушкоджене почуття власної гідності.