Остракізм — це форма міжособистісного неприйняття, свідоме ігнорування і відсторонення людей.
Що таке ОСТРАКІЗМ — поняття, визначення простими словами.
Простими словами, Остракізм — це відсторонення людини шляхом виключення її з групи або соціального оточення.
За словами психолога і дослідника остракізму Кіплінга Д. Вільямса, це слизька і невидима форма насильства.
Як групи, так і окремі особи можуть піддавати остракізму інших і самі піддаватися остракізму. Хоча соціальне відторгнення є неминучою частиною людського існування, тривалий або необґрунтований остракізм може привести до самотності, депресії та / або агресії.
Приклад остракізму: учень навмисно не запрошує конкретну людину на вечірку, хоча він запросив всіх інших у своєму класі.
Соціальний контекст остракізму.
Остракізм — це потужне та універсальне соціальне явище, яке загрожує фізичному та психологічному добробуту людей. Окремі особи та групи піддаються остракізму. Більшість людей стикаються з погрозами остракізму хоча б один раз у своєму житті, а деякі люди стикаються з ними щодня.
Існує безліч інших видів, крім людей, що використовують остракізм, зазвичай для посилення групи (шляхом усунення слабших або незгодних членів).
Народи та племена в релігійних, виправних, освітніх та інших установах, а також серед неформальних груп вдаються до остракізму. Остракізм є звичайним явищем навіть в близьких відносинах і серед членів сім’ї.
Стадії остракізму.
За словами Вільямса, остракізм можна розділити на три стадії:
- Негайна стадія. Людина, яку відсторонили, відчуває справжній фізичний біль. Дослідження Вільямса показало, що при цьому абсолютно не має значення, хто вас відсторонює або навіть те, наскільки незначною здається ця зневага.
- Стадія самовладання. Люди починають з’ясовувати, як поліпшити свій інклюзивний статус. Вони намагаються співпрацювати з іншими або навіть підкорятися їм. Якщо у них нічого виходить, вони прагнуть здобути контроль над ситуацією.
- Стадія смирення. Якщо людина занадто довго терпить остракізм, вона психологічно виснажується, не може впоратися з цим і здається, впадає в депресію, відчай, стає безпорадною. Навіть спогади про остракізм у минулому можуть викликати ці почуття.
Психологічна реакція на остракізм.
Люди — соціальні істоти, які покладаються на зв’язок з іншими для задоволення фундаментальних соціальних, психологічних потреб і потреб виживання. Навіть коли незнайомці в контексті мінімальної взаємодії дуже ненадовго піддають людей остракізму, вони виявляють ознаки стресу. Знаходячись під процедурою остракізму, люди негайно відчувають більш низький ступінь задоволення основних своїх потреб:
- приналежності,
- осмисленого існування,
- самоповаги,
- контролю.
Остракізм унікальний тим, що він негайно знижує задоволеність чотирма з чотирьох основних людських потреб одночасно.
Також, у зв’язку остракізмом, люди відчувають більш високий рівень печалі та гніву. Довгостроковий остракізм змушує людей відчувати себе нікчемними. Вони часто миряться з самотністю або відчайдушно потребують уваги до себе, навіть шляхом самогубства або вбивства.
Історія остракізму і його первісне значення.
Вперше суд остракізму як політичний процес став відомий в V століття до н.е. в Афінах, де громадяни проголосували за вигнання людей, написавши їх імена на остраконах (остраках) – черепках глиняного посуду. Люди, що вважалися занадто могутніми або небезпечними для міста, були вислані на 10 років всенародним голосуванням. Деякі з найбільших імен в історії Греції стали жертвами процедури остракізму. Проте процедура остракізму була найкращим прикладом сили простих людей, демосу, в боротьбі зі зловживаннями владою в афінській демократії. Аристотель стверджував, що фактичне становлення остракізму як процесу було зроблено в 508 р. до н.е. при Клісфені, щоб запобігти тиранії з боку однієї людини.
Як відбувалася процедура остракізму.
Рішення про те, чи піддавати людей суду остракізму, приймалося один раз на рік. Голосування проводилося анонімно. Той, хто набирав найбільшу кількість голосів, піддавався процедурі остракізму. Рішення не підлягало оскарженню. Людині давали 10 днів на те, щоб організувати свої справи, а потім вона повинна була покинути місто і ніколи не повертатися в регіон Аттики протягом 10 років. Цікаво, що особа, яка підлягала остракізму, не втрачала громадянство, а її особисте майно не конфіскувалося. Отже, в первісному значенні термін остракізм означав випровадження, вигнання.
Вигнання не було постійним, оскільки деякі люди дійсно поверталися після відбуття покарання і продовжували вести громадське життя. Це, можливо, вказує на те, що голоси дуже часто подавалися проти політики окремої людини, а не проти неї особисто, і що голосування проти людини підтримувало його суперника і його політику. Однак були випадки, коли без будь-яких офіційних звинувачень збори схилялися до популізму і голосували проти окремих осіб без поважної причини. Плутарх у своїй біографії Арістіда розповідає про намір одного члена зборів проголосувати проти Арістіда просто тому, що йому набридло чути, що політик постійно згадується як «справедливий».
Деякі з найвидатніших імен в історії Греції стали жертвами суду процесу остракізму, як показано на 12000 остраках, які збереглися з давніх часів. Відомий державний діяч Фемістокл був вигнаний в 471 р. до н.е. за звинуваченням у корупції. Кимон, великий полководець, підозрювався в занадто дружніх відносинах зі Спартою в 461 році до н. е.
Останньою зареєстрованою людиною, яка зазнала остракізму, був демагог Гіперболос близько 417 р. до н.е. Він сподівався використовувати цей процес для вигнання одного з двох своїх великих суперників, Алківіада або Никия, але, об’єднавши зусилля, їм вдалося вигнати Гіперболоса з міста. Після цього випадків остракізму більше не було, хоча процес залишався юридично можливим до IV століття до н. е.
Пізніші джерела припускають, що остракізм також проводився в Аргосі, Мегарі, Мілеті та Сіракузах, але археологічних свідчень цьому мало. Історик 1-го століття до н.е. Діодор Сицилійський описує тип остракізму в Сіракузах, де оливкове листя використовувалися замість черепків глиняного посуду в процесі, аналогічному остракізму, відомому як petalismos.
Хто найчастіше піддається остракізму?
- Люди з низькою свідомістю. Це найчастіше неефективні члени групи, які уповільнюють або підривають роботу команди та в результаті стають обтяжливими.
- Недоброзичливі люди. Вони більш схильні порушувати групові норми та погрожувати гармонії й згуртованості групи. В результаті це робить їх тими кому недовіряють.
- Люди з високим рівнем невротизму. Вони можуть стати тягарем для групи, необов’язково через їх працездатність, а тому, що вони можуть вимагати більшої уваги й таким чином, створювати навантаження на групову взаємодію. Навіть якщо продуктивність групи через них не страждає, досвід взаємодії з невротичним членом групи може бути досить неприємним і привести до остракізму.
- Люди, відкриті новому досвіду. Такі люди діють артистично, цікаво, творчо, проникливо й оригінально, мають широке коло інтересів. Їх сприймають як привабливих і цікавих партнерів по взаємодії й корисних для роботи в групі, принаймні, якщо група прагне до творчих рішень. З іншого боку, відкритість також пов’язана з переслідуванням незвичайних ідей або демонстрацією нестандартної поведінки, що може бути сприйнято як відхилення від групових норм. Таким чином, відкритість досвіду може також становити загрозу для групової гармонії та стабільності. Більш того, люди з високим рівнем відкритості часто тягнуться до нових ситуацій і соціальним контекстам. Це може піддавати людей з високою відкритістю остракізму з більш високою ймовірністю в порівнянні з людьми, які слідують знайомим патернам.
- Екстраверти. Це люди, які діють активним, наполегливим, енергійним, захопленим, товариським і говірким чином. Як і люди з високим ступенем відкритості, екстраверти можуть з більшою ймовірністю зіткнутися з соціальними ситуаціями та ініціювати соціальні взаємодії з новими партнерами. Це означає, що базова частота ситуацій, що викликають ризик піддатися остракізму, для цих людей вище, ніж для осіб, які дотримуються свого близького соціального оточення.
Чи можна викорінити остракізм?
Психологи, дуже скептично ставиться до викорінення остракізму. Деякі люди домагаються юридичного захисту від остракізму, який є однією з форм дискримінації на робочому місці, але важко зафіксувати та довести те, чого не відбувається. Якщо співробітника не запрошують на обід, то це легко заперечувати. «Злочинець» навіть може звинуватити людину, яка зазнала остракізму, в параної. Деякі люди кажуть:
Я б вважав за краще, щоб наді мною знущалися. Тоді, принаймні, я зміг би показати свої синці поліції.
Підсумки.
Остракізм у всіх його численних формах пронизує майже всі аспекти життя людини. Одна з форм короткострокового остракізму, тайм-аут, зазвичай використовується в школах і вдома. Дослідження показують, що в середньому люди стикаються з одним актом остракізму в день. Дослідження природи міжособистісних і внутрішньоособистісних аспектів цього явища тривають.
