Демагогія — це термін, що характеризує комплекс способів та засобів полеміки, ораторського мистецтва і психологічних методик для впливу на будь-яку аудиторію з кінцевою метою заручитися її підтримкою та навіть домогтися повного підпорядкування. Сфера застосування: політика, маркетинг, ЗМІ, судовий процес, інше.
Простими словами, Демагогія — це, маніпулювання почуттями та свідомістю людей, часом зі зверненням до ницих пристрастей та інстинктів, з використанням усього арсеналу «заборонених», «нечесних» методів, від перекручування фактів, напівправди, замовчування чого-небудь і аж до відвертої брехні.
Мета демагогії – це завоювання популярності у неосвічених мас шляхом лестощів, пропаганди, обіцянок «райського життя», що в реальності не має під собою жодних підстав.
Демагогія — це, простими словами, інструмент для обдурення народних мас. При цьому використовуються різні засоби та методи, засновані на помилкових теоріях і просто логічних помилках, для того, щоб обдурити людину, обвести її навколо пальця. Штучно створюється враження істини, правди (для цього всі засоби підійдуть), хоча насправді все побудовано на відвертій брехні та маніпуляціях, в тому числі впливають на елементарні інстинкти людини, що зачіпають її глибинні почуття та бажання.
Існує вислів «розводити демагогію» – це значить, виражатися в побуті пафосно, пишномовно, «городити город» з маси слів, а якщо відшукати істину, то виявиться, що тлумачення ґрунтуються на перекручених фактах, які не мають нічого спільного ні з істиною, ні з елементарною логікою, ні з мораллю.
Історія слова має дуже глибоке коріння, воно походить від давньогрецького «demos» – що означає народ, і «ago» – веду. Спочатку «демагогами» називалися освічені люди зі знаті, справжні лідери, що вели за собою народ. Вони володіли ораторським мистецтвом, дохідливо пояснювали публіці суть прийнятих владою рішень, часто намагалися стати на сторону простого народу, який відповідав їм симпатією та вдячністю.
Часто «демагоги» ставали правителями, наприклад, в древніх Афінах, ще в п’ятому столітті до нашої ери, правителем був «демагог» Фемістокл, стратег, спаситель від перської навали. Або ось ще одна фігура античності — реформатор Перікл. Обидва видатні діячі були по-справжньому демократичними лідерами. І це буде звучати, напевно, як парадокс, але ні Перікл, ні Фемістокл у владі не займалися власним збагаченням, розкішшю, ще більшою владою.
У ті, вже майже міфічні часи, слово «демагог» ще не стало ім’ям прозивним із різко негативним значенням: політикан, базіка, лукава та брехлива людина. Це вже «надбання» сучасності. Раніше слово носило позитивне забарвлення, а демагогом стародавні греки називали захисника інтересів народу.
Згодом на політичну арену Афін, та й наступних суспільних формацій, з середовища крамарів та дрібних господарів, стали виходити так звані вожді радикальної демократії. Вони не відрізнялися високим рівнем освіченості та не були обтяжені принципами високої моралі. Зате рухала ними банальна корисливість. Хоч і збереглося в мові це слово «демагогія», значення його стало зовсім іншим, набагато ближче по суті до сучасного значення – «політик-популіст», який використовує весь нечесний арсенал засобів, щоб завоювати популярність у народу та прийти до такої жаданої влади.
Для більш глибокого розуміння, що таке демагогія, можна підібрати ряд синонімів, а саме:
Що таке демагогія – визначення терміну можна уявити і як полемічні прийоми майстерних ораторів, які, заволодівши увагою та довірою, можуть будь-якого ввести в оману. Цей термін найчастіше тісно пов’язують з політикою, але цим не обмежується сфера його застосування. Можна умовно виділити такі основні види демагогії:
Всі види демагогії об’єднують спільні прийоми. До традиційних старих прийомів додалися і нові, такі, в основі яких лежить нейролінгвістичне програмування.
Це тільки невелика частина поширених прийомів демагогії.
Демагогія — це тактика ведення дискусії, найчастіше з використанням софістики, заснованої на логічних помилках.