Геронтократія – що це таке та в чому суть цієї форми правління.

Геронтократія — це форма правління, при якій, фактично вся політична влада належить людям старшого і похилого віку.

Що таке ГЕРОНТОКРАТІЯ — поняття, значення, визначення простими словами.

Простими словами, Геронтократія — це система управління країною, де всі ключові управлінські посади займають люди старшого віку. Молодь, не дивлячись на особистість та професійні знання, піддається віковій дискримінації в плані отримання посади керівника високого рангу. Як правило, молоді люди можуть працювати дрібними клерками або помічниками, поки не досягнуть певного віку, після якого, їм буде дозволено зайняти пост більш високопоставленого чиновника.

Ознаки та суть геронтократії.

Основною відмінною рисою геронтократії, як уже власне зрозуміло з визначення, є той факт, що всі важливі пости і посади в державі займають люди похилого віку. Молоді люди при такій формі правління задіяні на нижчих щаблях управління. Подібна тенденція спостерігається в абсолютно всіх областях життєдіяльності. Це можуть бути комунальні установи та організації або державні структури. Чудовим прикладом геронтократії може послужити пізній період епохи СРСР, коли більша частина уряду складалася з людей похилого віку.

Слід зазначити, що схильність до геронтократії є поширеним явищем в країнах з комуністичною або подібною ідеологією. За великим рахунком, це пов’язано з переконаннями про виняткову важливість накопиченого досвіду у літніх людей. Відповідно до даної концепції, «старійшини» завдяки своєму багаторічному досвіду, більш стабільно і раціонально керують країною або організацією. В даному твердженні є частка істини, але, як правило, схильність до консерватизму та недостатня пластичність властива літнім людям, перешкоджає запровадженню інновацій. Крім цього, в подібних системах більш розвинена бюрократична складова, що вже не є хорошим показником.

Іншим важливим та негативним аспектом геронтократії виступає процвітання дискримінації по віку. Молоді та талановиті люди не можуть в повній мірі самореалізуватися, і змушені постійно працювати в тіні менш талановитих, але старших співробітників. Крім несправедливого розподілу трудових сил, існує фактор того, що старші керівники більш зациклені на перевірених методах вирішення питань. Вони повільно реагують на виникаючі тенденції і глобальні виклики. У деяких випадках, це може привести до відставання в прогресі від світової спільноти, що по суті ми могли спостерігати в соціальній сфері у СРСР.