Анексія — це термін, що вживається в міжнародній політиці, історії та праві, який стосується процесу насильницького приєднання території до існуючої країни. Це дія, коли одна держава включає територію іншої держави до своєї, змінюючи межі та політичний статус обох країн. Зазвичай анексія супроводжується використанням сили, дипломатичного тиску або внаслідок міжнародних договорів.
Простими словами Анексія — це процес, коли одна країна супереч міжнародному праву, силою, приєднує частину території іншої країни до своєї.
Іншими словами, це ніби коли один сусід забирає частину городу іншого сусіда і каже, що тепер ця земля належить йому. В історії та міжнародній політиці анексія відіграла велику роль, і досі є актуальною проблемою.
Упродовж історії відбувалися численні анексії. Деякі з них стали відомими та мали значний вплив на подальший розвиток світової політики. Ось деякі найбільш відомі приклади:
Мотиви та наслідки цих анексій варіюються, але загалом, вони здійснюються задля розширення території, забезпечення стратегічних переваг або використання природних ресурсів. Після анексій, наслідки включають міжнародний осуд, військові конфлікти, економічні санкції та довготривалі напруженості між країнами.
Важливо зазначити, що міжнародне право забороняє анексію територій та пропонує інші механізми для вирішення територіальних спорів.
Анексія заборонена рядом міжнародних законів і документів, які формують основу сучасного міжнародного права. Основні з них:
Однак, як показують історичні приклади, анексії продовжують відбуватися та впливати на міжнародну політику та стабільність.
Аналізуючи вищенаведені приклади анексій, можна зрозуміти, що вони мають різні причини та наслідки. Проте, спільним для них є порушення міжнародного права, суверенітету держав і стабільності світового порядку. У зв’язку з цим, важливо продовжувати підтримувати міжнародні норми та принципи, щоб запобігти подібним випадкам у майбутньому.
Поглянемо на міжнародні закони та конвенції, які регулюють анексію, розглянемо позицію Організації Об’єднаних Націй щодо анексії та пояснимо, як анексія може бути обґрунтована або засуджена з точки зору права.
Міжнародне право містить ряд норм, які регулюють анексію та забороняють її в більшості випадків. Такі документи, як Статут ООН, Хартія Організації Американських Штатів, Женевські конвенції та Декларація про принципи міжнародного права, встановлюють принципи територіальної цілісності та суверенітету держав.
Організація Об’єднаних Націй має чітку позицію щодо анексії, яка виражена у Статуті ООН. ООН рішуче засуджує анексію та закликає держави дотримуватися міжнародного права, в тому числі принципів територіальної цілісності та суверенітету держав.
Хоча міжнародне право забороняє анексію в більшості випадків, існують деякі ситуації, в яких анексія може бути юридично обґрунтована. Наприклад, в результаті добровільного відступу влади цілісної держави або під час мирного вирішення конфлікту за допомогою реального референдуму, а не плебісциту. Однак, у більшості випадків анексія засуджується міжнародною спільнотою як порушення міжнародного права, що може призвести до негативних наслідків для анексуючої держави та загальної стабільності в світі.
Відповідно до міжнародного права, анексія може призвести до застосування санкцій проти анексуючої держави, які можуть мати різні форми, від політичних та економічних обмежень до воєнних операцій. Також можливе притягнення до відповідальності керівників держав, що вчинили анексію, перед міжнародними судовими органами, такими як Міжнародний кримінальний суд чи спеціальний трибунал.
У підсумку, анексія є складним і спірним питанням у міжнародних відносинах. Міжнародне право забороняє анексію в більшості випадків, але визнає деякі винятки. Важливо забезпечити дотримання міжнародного права та сприяти мирному вирішенню анексійних конфліктів для підтримки міжнародної стабільності та безпеки.
Хоча анексія, інтеграція та цесія мають відношення до зміни суверенітету над територією, ці поняття мають відмінності та схожість у своїх процесах та результаті. Розглянемо кожне з них.
Отже, головні відмінності між цими поняттями полягають у добровільності та способі передачі території. Анексія зазвичай вважається незаконною, тоді як інтеграція та цесія відбуваються за законними процесами та міжнародною згодою. З іншого боку, схожість між ними полягає в тому, що всі вони стосуються зміни суверенітету над територією.
Анексія
Інтеграція
Цесія
Усі ці приклади демонструють відмінності та схожість між анексією, інтеграцією та цесією.
Анексія продовжує відігравати важливу роль у сучасній глобальній політиці, зокрема з точки зору міжнародних відносин та дотримання міжнародного права. Сучасні випадки анексії, такі як анексія Криму Росією у 2014 році, а також спроби анексувати інші території України під час повномасштабного вторгнення Росії (24 лютого 2022 року), викликали значні міжнародні напруги та змінили баланс сил на світовій арені.
Потенційні наслідки анексії для міжнародних відносин включають ескалацію конфліктів, санкції, ембарго та заборону співпраці з країнами-агресорами, що може призвести до ізоляції та економічного занепаду. Крім того, анексія може спричинити міжетнічні та міжконфесійні конфлікти на анексованих територіях, порушуючи права людини та породжуючи гуманітарні кризи.
Усвідомлюючи глобальні наслідки анексій, міжнародне співтовариство та держави-члени ООН прагнуть запобігти подібним випадкам через діалог, дипломатію та міжнародні судові рішення. Проте іноді конфлікти не можуть бути вирішені суто мирним шляхом, особливо коли агресор не збирається відмовлятися від своїх цілей. В таких випадках співтовариство повинно вдаватися до більш жорстоких та рішучих дій для покарання порушника міжнародного права.
Анексія не може бути виправдана правом на самовизначення з кількох причин:
Таким чином, анексія не може бути виправдана правом на самовизначення через ряд причин, таких як відмінність принципів, порушення міжнародного права, негативні наслідки для населення, а також наслідки для міжнародних відносин. Реалізація права на самовизначення відбувається через мирні процеси, спрямовані на захист інтересів народу, тоді як анексія полягає у примусовому захопленні території та відбувається без урахування волі народу.
Важливо наголосити:
В ситуації війни Росії проти України, Росія часто маніпулює таким поняттям як право народу на самовизначення. Проте, це не може слугувати виправданням агресії та анексії, оскільки у росіян як у нації вже існує власна велика країна зі своїми кордонами. Вони давно визначилися як нація і завжди у разі бажання можуть повернутися на свою батьківщину, а не відривати шматок території у іншої країни.
Анексія та окупація — це два поняття міжнародного права, пов’язані зі зміною контролю над територією, але мають відмінності у своїх цілях, механізмах та наслідках.
Взаємозв’язок між анексією та окупацією полягає у тому, що обидва процеси стосуються зміни контролю над територією, але є важливі відмінності.
Варто зазначити, що наведені міжнародні норми яких повинна дотримуватись держава агресор під час анексії чи окупації, як правило не дотримуються. Зазвичай на анексованих чи окупованих територіях відбуваються репресії та військові злочини.
Анексія — це процес, коли одна держава завойовує територію іншої держави і включає її до своєї. Це заборонено міжнародним правом.
Анексія — це незаконне присвоєння та включення однієї державою території іншої держави. Окупація — це тимчасове військове контролювання території без передачі суверенітету. Відмінність полягає у тому, що анексія передбачає постійне злиття територій, а окупація — тимчасове контролювання без зміни національного статусу.
Анексувати — це дія, спрямована на завоювання території іншої держави і її включення до своєї.
Анексія Криму означає незаконне захоплення території Криму Російською Федерацією у 2014 році, що порушило міжнародне право.
Термін “анексія” означає незаконне завоювання території однієї держави іншою державою.
Ні, анексія заборонена міжнародним правом, зокрема Уставом ООН.
Анексія — це незаконне завоювання території, інтеграція — це добровільне об’єднання територій, а цесія — передача території однієї держави іншій на основі міжнародного договору.
Право на самовизначення передбачає вільний вибір народом своєї політичної системи та статусу. Анексія, як незаконне завоювання, порушує це право, оскільки насильницьки нав’язує території новий статус без добровільної згоди населення.
Теоретично, анексія може відбутися мирним шляхом через добровільну згоду обох сторін, але такі випадки в історії рідкісні. Зазвичай анексія вважається порушенням міжнародного права, незалежно від характеру взаємодії між державами.
Так, анексія може бути скасована через міжнародні угоди, перемовини, або в результаті зміни політичної ситуації. Скасування анексії може передбачати повернення території попередньому суверену або зміну її статусу.
Анексія може мати значний вплив на життя місцевого населення, який може включати зміну національної приналежності, втрату політичних прав та свобод, дискримінацію за мовними та етнічними ознаками, зміну законодавства та адміністративного устрою, а також економічні наслідки, такі як втрата робочих місць, зростання бідності або зміна власності земель.