Охлократія — це термін, який характеризує певну форму політичного устрою держави, що тяжіє до терору та невмотивованого насильства. Сформулював визначення слова, давньогрецький державний діяч, воєначальник та історик — Полібій. За його визначенням: «… Охлократія — це вироджена демократія та найгірша з усіх форм державності». До нього, подібне висловлював Аристотель, який право керувати, визнавав тільки за монархією та аристократією, а також в найчорніших фарбах описував демократичні інститути, не проводячи жодних меж між ними та охлократією.
Що таке ОХЛОКРАТІЯ — поняття, визначення простими словами.
Простими словами, Охлократія — це (охлос — натовп, кратія — влада, переклад з грецької) панування «черні», царство натовпу, в якому превалює насильство. Головний закон при охлократії — відсутність усіляких законів, а замість них, лише невгамовні бажання людської маси.
У своїй роботі «Держава», Аристотель, намагаючись бути об’єктивним, не вживав вкрай різких виразів: «Охлократія — влада натовпу» або «Охлократія — це влада зброду», а також давав помірну характеристику для розуміння суті явища та відношення філософа до нього:
«… влада натовпу, не здатна до управління, прийняття рішень обдуманих, зважених та раціональних, які враховують загальне благо. Неминучою стає міжусобна гризня, у якій, кращі та освічені, з безглуздою постійністю усуваються від влади, і як наслідок, гряде дестабілізація та хаос у державі. А попереду – тиранія та деспотія найбільш цинічної та спритної групи демагогів.»
Ознаки охлократії.
Охлократія, уособлює собою панування вулиці, натовпу, а ще політичних сил, які розохочують, під’юджують натовп, водночас маніпулюють ним. Натовп, як осел за морквиною, ведеться на найдешевші приманки та популізм. Вожді, як правило, орієнтуються на найпримітивніші вигуки та вимоги безконтрольного натовпу.
Що ж виділяє даний суспільно-політичний феномен:
- анархічна, антидержавна стихія масових виступів;
- зруйнований старий уклад життя, в одну мить в прах перетворилися всі цінності моралі, етичні норми та правила;
- соціальна база — соціальні низи, люмпени та маргінали, особливо закоренілі хулігани;
- ватажки провокують вулицю, збуджують найтемніші, ниці пристрасті, закликають до заворушень, насильства, погромів та заколотів;
- вулиця очікувано відгукується на заклики — насильство над особистістю, самосуди, заворушення та погроми стають постійним явищем;
- влада періоду охлократії, відрізняється безсиллям, некомпетентністю, непередбачуваністю та легким божевіллям;
- люди у смутні часи зневірилися в здатності охлократичної влади вирішувати соціальні та економічні проблеми суспільства і держави;
- охлократія — влада «поганців», а тому вони оголошують себе кращими;
- «Поганці», з легкістю збираються у банди і творять насильство;
- по-справжньому кращих — людей з совістю, розумних та освічених — вбивають, виганяють і репресують. Масово знищують інтелектуалів;
- у верхівці влади, найжорсткіший контроль, і щоб утриматися, потрібно бути найгіршим;
- час охлократії триває недовго: вона уособлює собою перехідний період смути між минулим порядком та майбутньою організованою владою.
Причини виникнення охлократії.
У важкий для держави та суспільства час, в переломні моменти історії, виникають сприятливі умови для виходу на сцену охлосу. При цьому, викристалізовується дві основні форми охлократії, це:
- стихійна;
- керована.
Підставами для виникнення невдоволення та для початку виступів можуть бути:
- стихійне лихо з багатьма людськими жертвами, втратами даху над головою, майна, з одного боку, і бездіяльність влади, з іншого;
- війна та військові поразки аж до поразки;
- голод;
- епідемія;
- різке падіння рівня життя, непідйомний податковий тягар, зубожіння мас на тлі олігархічних верхів.
Іноді, повстання організовувала сама влада, з метою: відвернути увагу низів від інших нагальних проблем, дати «скинути пару», виявити та ліквідувати найактивніших баламутів, а потім ще більше «закрутити гайки».
Охлократія: приклади (історія та сучасність).
- Візантійську імперію, постійно стрясали хвилювання, бунти та повстання. Але повстання «Ніка», те, що трапилося в 532 році в Константинополі, за правління імператора Юстиніана, настільки закарбувалося у пам’яті сучасників, що один з них писав: «… здавалося, що імперія стоїть на краю загибелі». Тисячі людей загинули в вуличних боях, але повсталі простолюдини, попри втрати, знищили три легіони імператора, і він залишився без військ у місті, нічого — крім германських найманців — кінних стрільців і своєї особистої гвардії. Згоріло пів міста: горіли храми, палаци та вілли знаті. Плебс грабував будинки багатих, а імператорські найманці — храми. Імператор домовився з сенаторами, що становили опозицію та керували натовпом – проте, ті зрадили. При придушенні повстання було знищено 35 тисяч осіб. Народ виступив проти свавілля імператорських чиновників та обтяжливих податків (при несплаті, продавали в рабство всю сім’ю!).
- Яскраво вираженим прикладом охлократії вже сучасності, є нацистська Німеччина. Примітивні гасла типу: «Німеччина, прокинься!», істеричні промови Адольфа Гітлера про те, хто винен і ось вони вам вороги — я їх називаю. Далі, штурмовики палять на площах багаття з книг, які вони не читали й не прочитають, та й навіщо: раз фюрер сказав! .. І ось вже і Кришталева ніч, і тротуари завжди таких акуратних німецьких міст суцільно у битому склі, а синагога сліпо дивиться порожніми вікнами. І залишають улюблену Німеччину Бертольд Брехт, Ейнштейн, Ремарк, Фейхтвангер, Марлен Дітріх, Генріх і Томас Манни, а хто не поїде, той сам винен — того будуть довго перевиховувати у концтаборі.
Охлократія та демократія.
Насправді демократія у Стародавній Греції — це не влада народу. Демос — це народ з цивільними правами, а це далеко не всі: прав не було у рабів, вільно відпущеників (колишніх рабів), жінок, інородців (тих, хто народився за межами даного поліса), а також тих, хто не мав необхідного майнового цензу. Тобто, самі низи, горезвісний охлос, не мали громадянських прав.
Охлократією, яка є «спотворенням» демократії, жодна політична система себе не називає. Проте … В сучасному суспільстві більше немає цензів, обмежень немає і разом з загальним виборчим правом, всі мають цивільні права. Тобто і демократії, в первісному давньогрецькому її вигляді, більш не існує! Сучасні громадянські суспільства — це масові суспільства, де демократія дуже тісно переплітається з аспектами охлократії.
