НАТО (NATO) або Північноатлантичний Альянс — це військово-політичний союз кількох держав, який покликаний забезпечувати всебічну безпеку для членів даного об’єднання.
Коротка історія створення та розвитку НАТО.
Після закінчення кровопролитної Другої Світової війни, велика частина Європи і багато інших країн світу перебували в певному економічному і моральному занепаді. Люди були налякані подіями у світі, і особливо тим, що за такий відносно короткий проміжок часу як 50 років, відбулися 2 світові війни, які забрали мільйони людських життів. З цих подій людство винесло для себе певний урок, який полягав в розумінні того, що поодинці з агресивними противниками впорається практично неможливо, і загальна безпека може бути забезпечена тільки спільними зусиллями.
Так 4 квітня 1949 року у Вашингтоні був сформований військово-політичний альянс, який складався з 12-ти незалежних країн Північної Америки та Європи. Даний союз був названий Організацією Північноатлантичного договору (англійською – North Atlantic Treaty Organization – NATO). Суть договору полягала в тому, щоб доручити кожному учаснику союзу, обов’язки щодо забезпечення безпеки та підтримки інших членів договору.
Слід зазначити, що однією з важливих причин для створення Північноатлантичного Альянсу послужила політика СРСР. Попри те, що в останній війні багато країн виступали у якості союзників СРСР в боротьбі з нацистською Німеччиною, повоєнна зовнішня політика і внутрішньополітичний комуністичний режим Радянського союзу викликали серйозні побоювання.
Не зачіпаючи усі технічні подробиці, з плином часу блок НАТО поступово розширювався. Деякі країни на певний час виходили з союзу, після чого знову в нього вступали. Цікавим фактом є те, що СРСР теж прагнув вступити до Північноатлантичного Альянсу в 1954 році, але заявка була відхилена через низку причин.
За часів «холодної війни», НАТО як структура продовжувала активно розвиватися, формуючи різні підструктури і комітети, постійно нарощуючи військово-політичну міць. Проте, в цей період Північноатлантичний Альянс не брав участі ні в одному збройному конфлікті.
Вперше військові сили NATO були задіяні в 1991 році в ході Іракської компанії. Слід зазначити, що дане втручання було повністю санкціоновано Організацією Об’єднаних Націй (ООН). Таким чином сили блоку NATO пройшли бойове хрещення і показали відмінні результати.
Далі війська Північноатлантичного Альянсу взяли участь ще в декількох військових конфліктах, а саме в: Боснії і Герцеговині, Югославії, Македонії, Афганістані і знову в Іраку.
Цілі та завдання НАТО.
Як вже можна було зрозуміти з прочитаного раніше, основною метою НАТО є забезпечення захисту від військової агресії для всіх учасників союзу. Дана концепція передбачає той факт, що напад на одну країну з блоку НАТО, буде розглядатися як напад на весь альянс, що викличе відповідні заходи протидії. Важливим фактором у формуванні цілей і завдань організації, є відсутність загарбницьких або агресивних мотивів. Статутом союзу, заборонені будь-які прояви військової експансії, спрямованої на захоплення територій інших країн. Військова сила застосовується тільки в разі необхідності забезпечення захисту. Мандат на подібні дії надається шляхом загального обговорення і схвалення всіма країнами учасницями союзу.
Також у сферу діяльності Північноатлантичного Альянсу входять:
- підтримка антитерористичних сил;
- протидія морським піратам;
- кібербезпека.
Штаб-квартира НАТО.
Слід розуміти, що Північноатлантичний Альянс, це величезний союз, що складається з безлічі держав і власне їх армій. Саме з цієї причини в багатьох країнах існують свого роду штаби, які відповідають за ті чи інші підрозділи. Головна штаб-квартира ради НАТО розташовується в Бельгії, а саме в Брюсселі.
Країни НАТО або блок НАТО.
На момент написання даної статті, блок NATO складається з 31-ї країни учасника. Список сформований з урахуванням років вступу країн в союз.
1949 рік — країни які заснували Північноатлантичний Альянс:
- США;
- Канада;
- Великобританія;
- Франція;
- Італія;
- Португалія;
- Норвегія;
- Нідерланди;
- Ісландія;
- Люксембург;
- Данія;
- Бельгія.
1952 рік:
- Греція;
- Туреччина.
1955 рік:
- Німеччина.
1982 рік:
- Іспанія.
1999 рік:
- Польща;
- Чехія;
- Угорщина.
2004 рік:
- Литва;
- Латвія;
- Естонія;
- Болгарія;
- Румунія;
- Словаччина;
- Словенія.
2009 рік:
- Албанія;
- Хорватія.
2017 рік:
- Чорногорія.
2020 рік:
- Північна Македонія
2023 рік:
- Фінляндія
2024 рік:
- Швеція
Сили НАТО.
Під визначенням виразу «Сили NATO», не слід розуміти якусь певну армію, яка повністю розташовується в конкретній країні. Сама концепція Північноатлантичного Альянсу побудована таким чином, що країни учасниці відповідно до встановлених квот, надають під потреби союзу певну кількість солдатів і військової техніки. Це означає, що в залежності від необхідності, штат збройних сил НАТО, може змінюватися в кількісному і технічному плані. Таким чином командування альянсу може в найкоротші терміни сформувати необхідну військову бригаду під конкретну задачу.
Крім використання власних збройних сил, Північноатлантичний Альянс часто вдається до допомоги армій країн партнерів, які не є членами блоку. Подібне стає можливим завдяки укладенню індивідуальних партнерських угод у сфері військової підтримки і співпраці.
Вступ до НАТО.
За своєю суттю, вступ у NATO не є якоюсь особливо складною і недосяжною процедурою. Насправді для отримання членства в союзі, країні, яка хоче вступити, необхідно відповідати певним критеріям. У перелік входять такі аспекти як:
- демократія і демократичні цінності;
- прозора економічна і політична структура;
- фінансова спроможність;
- відсутність територіальних і етнічних конфліктів.
Якщо країна виконує всі вимоги, то її кандидатура проходить процедуру схвалення з боку всіх діючих учасників блоку. У випадки загального схвалення, починається процедура інтеграції в існуючий військово-політичний союз.
США і НАТО.
Існує хибний стереотип про те, що США є керівною країною в Північноатлантичному Альянсі. Хоча Сполучені Штати дійсно є найсильнішим у всіх відношеннях учасником НАТО, управління союзом здійснюється суто шляхом голосування всіх учасників. Навіть той факт, що США надає найбільшу частку фінансування і військової сили, не дозволяє самостійно ініціювати проведення тих чи інших компаній.
Україна — НАТО.
Що стосується України та її відносин з НАТО, то тут все досить складно. Партнерські відносини між Україною і Альянсом встановлені вже досить давно, а саме з 1992 року. За цей час проводилося безліч зустрічей, спрямованих на зближення і більш тісне співробітництво в різних сферах діяльності. Проте, пострадянське минуле сформувало у громадян України певну недовіру до Північноатлантичного Альянсу, і швидше за все, правильно буде сказати, що більша частина населення не бажала вступу в цей союз. Ситуація кардинально змінилася після початку Російсько-Українського конфлікту. Уряд країни офіційно прийняв рішення про те, що Україна більше не буде дотримуватися позаблокового статусу і пріоритетом стає вступ до Північноатлантичного Альянсу. Слід зауважити, що з урахуванням інтересів усіх обставин, думка населення щодо НАТО кардинально змінилася. Тепер дана ініціатива уряду підтримується абсолютною більшістю громадян. 7 лютого 2019 року Верховна Рада України абсолютною більшість голосів, ухвалила закон “Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО)”.
Кумедним фактом виступає те, що Російська Федерація, яка завжди вітала позаблоковий статус України, своїми діями сама підштовхнула її до вступу у НАТО.
Природно, що від політичної волі українських лідерів, вступ до альянсу не відбудеться чудесним чином, оскільки існують територіальні конфлікти. Але як можна спостерігати, з даного питання ведуться ґрунтовні перемови, і існує ймовірність того, що Україна зможе отримати членство минаючи цей критерій відбору. Час покаже.
НАТО сьогодні.
Дивним фактом, є те, що до виникнення терористичної загрози з боку ісламістських фанатиків і агресивних зовнішньополітичних дій РФ, у блоку NATO спостерігався період певного застою і деградації. Світ був практично в спокійному стані і не спостерігалося глобальних загроз. Багато країн поступово скорочували фінансування не вбачаючи необхідності утримання великих армій. Останнім часом все змінилося. Північноатлантичний Альянс знову став необхідний. Знову відновилося велике фінансування і все більше країн хочуть вступити у блок. Більше інформації про сучасне існування блоку НАТО можна знайти на їх офіційній сторінці — а саме, тут.
