НАТО (NATO)

НАТО (NATO) або Північноатлантичний Альянс – це військово-політичний союз кількох держав, який покликаний забезпечувати всебічну безпеку для членів даного об’єднання.

Коротка історія створення та розвитку НАТО.

Після закінчення кровопролитної Другої Світової війни, велика частина Європи і багато інших країн світу перебували в певному економічному і моральному занепаді. Люди були налякані подіями у світі, і особливо тим, що за такий відносно короткий проміжок часу як 50 років, відбулися 2 світові війни, які забрали мільйони людських життів. З цих подій людство винесло для себе певний урок, який полягав в розумінні того, що поодинці з агресивними противниками впорається практично неможливо, і загальна безпека може бути забезпечена тільки спільними зусиллями.

Так 4 квітня 1949 року у Вашингтоні був сформований військово-політичний альянс, який складався з 12-ти незалежних країн Північної Америки та Європи. Даний союз був названий Організацією Північноатлантичного договору (англійською – North Atlantic Treaty Organization – NATO). Суть договору полягала в тому, щоб доручити кожному учаснику союзу, обов’язки щодо забезпечення безпеки та підтримки інших членів договору.

Слід зазначити, що однією з важливих причин для створення Північноатлантичного Альянсу послужила політика СРСР. Попри те, що в останній війні багато країн виступали в якості союзників СРСР в боротьбі з нацистською Німеччиною, повоєнна зовнішня політика і внутрішньополітичний комуністичний режим Радянського союзу викликали серйозні побоювання.

Не зачіпаючи усі технічні подробиці, з плином часу блок НАТО поступово розширювався. Деякі країни на певний час виходили з союзу, після чого знову в нього вступали. Цікавим фактом є те, що СРСР теж прагнув вступити до Північноатлантичного Альянсу в 1954 році, але заявка була відхилена через низку причин.

За часів «холодної війни», НАТО як структура продовжувала активно розвиватися, формуючи різні підструктури і комітети, постійно нарощуючи військово-політичну міць. Проте, в цей період Північноатлантичний Альянс не брав участі ні в одному збройному конфлікті.

Вперше військові сили NATO були задіяні в 1991 році в ході Іракської компанії. Слід зазначити, що дане втручання було повністю санкціоновано Організацією Об’єднаних Націй (ООН). Таким чином сили блоку NATO пройшли бойове хрещення і показали відмінні результати.

Далі війська Північноатлантичного Альянсу взяли участь ще в декількох військових конфліктах, а саме в: Боснії і Герцеговині, Югославії, Македонії, Афганістані і знову в Іраку.

Цілі та завдання НАТО.

Як вже можна було зрозуміти з прочитаного раніше, основною метою НАТО є забезпечення захисту від військової агресії для всіх учасників союзу. Дана концепція передбачає той факт, що напад на одну країну з блоку НАТО, буде розглядатися як напад на весь альянс, що викличе відповідні заходи протидії. Важливим фактором у формуванні цілей і завдань організації, є відсутність загарбницьких або агресивних мотивів. Статутом союзу, заборонені будь-які прояви військової експансії, спрямованої на захоплення територій інших країн. Військова сила застосовується тільки в разі необхідності забезпечення захисту. Мандат на подібні дії надається шляхом загального обговорення і схвалення всіма країнами учасницями союзу.

Також у сферу діяльності Північноатлантичного Альянсу входять:

• підтримка антитерористичних сил;
• протидія морським піратам;
• кібербезпека.

Штаб-квартира НАТО.

Слід розуміти, що Північноатлантичний Альянс, це величезний союз, що складається з безлічі держав і власне їх армій. Саме з цієї причини в багатьох країнах існують свого роду штаби, які відповідають за ті чи інші підрозділи. Головна штаб-квартира ради НАТО розташовується в Бельгії, а саме в Брюсселі.

Країни НАТО або блок НАТО.

На момент написання даної статті, блок NATO складається з 29-ти країн учасників. Список сформований з урахуванням років вступу країн в союз.

1949 рік – країни які заснували Північноатлантичний Альянс:

• США;
• Канада;
• Великобританія;
• Франція;
• Італія;
• Португалія;
• Норвегія;
• Нідерланди;
• Ісландія;
• Люксембург;
• Данія;
• Бельгія.

1952 рік:

• Греція;
• Туреччина.

1955 рік:

• Німеччина.

1982 рік:

• Іспанія.

1999 рік:

• Польща;
• Чехія;
• Угорщина.

2004 рік:

• Литва;
• Латвія;
• Естонія;
• Болгарія;
• Румунія;
• Словаччина;
• Словенія.

2009 рік:

• Албанія;
• Хорватія.

2017 рік:

• Чорногорія.

Сили НАТО.

Під визначенням виразу «Сили NATO», не слід розуміти якусь певну армію, яка повністю розташовується в конкретній країні. Сама концепція Північноатлантичного Альянсу побудована таким чином, що країни учасниці відповідно до встановлених квот, надають під потреби союзу певну кількість солдатів і військової техніки. Це означає, що в залежності від необхідності, штат збройних сил НАТО, може змінюватися в кількісному і технічному плані. Таким чином командування альянсу може в найкоротші терміни сформувати необхідну військову бригаду під конкретну задачу.

Крім використання власних збройних сил, Північноатлантичний Альянс часто вдається до допомоги армій країн партнерів, які не є членами блоку. Подібне стає можливим завдяки укладенню індивідуальних партнерських угод у сфері військової підтримки і співпраці.

Вступ до НАТО.

За своєю суттю, вступ у NATO не є якоюсь особливо складною і недосяжною процедурою. Насправді, для отримання членства в союзі, країні, яка хоче вступити, необхідно відповідати певним критеріям. У перелік входять такі аспекти як:

• демократія і демократичні цінності;
• прозора економічна і політична структура;
• фінансова спроможність;
• відсутність територіальних і етнічних конфліктів.

Якщо країна виконує всі вимоги, то її кандидатура проходить процедуру схвалення з боку всіх діючих учасників блоку. У випадки загального схвалення, починається процедура інтеграції в існуючий військово-політичний союз.

США і НАТО.

Існує хибний стереотип про те, що США є керівною країною в Північноатлантичному Альянсі. Хоча Сполучені Штати дійсно є найсильнішим у всіх відношеннях учасником НАТО, управління союзом здійснюється суто шляхом голосування всіх учасників. Навіть той факт, що США надає найбільшу частку фінансування і військової сили, не дозволяє самостійно ініціювати проведення тих чи інших компаній.

Україна – НАТО.

Що стосується України та її відносин з НАТО, то тут все досить складно. Партнерські відносини між Україною і Альянсом встановлені вже досить давно, а саме з 1992 року. За цей час проводилося безліч зустрічей, спрямованих на зближення і більш тісне співробітництво в різних сферах діяльності. Проте, пострадянське минуле сформувало у громадян України певну недовіру до Північноатлантичного Альянсу, і швидше за все, правильно буде сказати, що більша частина населення не бажала вступу в цей союз. Ситуація кардинально змінилася після початку Російсько-Українського конфлікту. Уряд країни офіційно прийняв рішення про те, що Україна більше не буде дотримуватися позаблокового статусу і пріоритетом стає вступ до Північноатлантичного Альянсу. Слід зауважити, що з урахуванням інтересів усіх обставин, думка населення щодо НАТО кардинально змінилася. Тепер дана ініціатива уряду підтримується абсолютною більшістю громадян.  7 лютого 2019 року Верховна Рада України абсолютною більшість голосів, ухвалила закон “Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО)”.

Кумедним фактом виступає те, що Російська Федерація, яка завжди вітала позаблоковий статус України, своїми діями сама підштовхнула її до вступу у НАТО.

Природно, що від політичної волі українських лідерів, вступ до альянсу не відбудеться чудесним чином, оскільки існують територіальні конфлікти. Але як можна спостерігати, з даного питання ведуться ґрунтовні перемови, і існує ймовірність того, що Україна зможе отримати членство минаючи цей критерій відбору. Час покаже.

НАТО сьогодні.

Дивним фактом, є те, що до виникнення терористичної загрози з боку ісламістських фанатиків і агресивних зовнішньополітичних дій РФ, у блоку NATO спостерігався період певного застою і деградації. Світ був практично в спокійному стані і не спостерігалося глобальних загроз. Багато країн поступово скорочували фінансування не вбачаючи необхідності утримання великих армій. Останнім часом все змінилося. Північноатлантичний Альянс знову став необхідний. Знову відновилося велике фінансування і все більше країн хочуть вступити у блок. Більше інформації про сучасне існування блоку НАТО можна знайти на їх офіційній сторінці – а саме, тут.