Меморандум – що це таке, визначення, види, приклади та чим відрізняється від договору

Меморандум — це офіційний письмовий документ, що фіксує певні факти, наміри або позиції сторін та походить від латинського слова memorandum, яке означає «те, про що слід пам’ятати». У сучасній практиці поняття має декілька тлумачень залежно від сфери застосування: це може бути дипломатичний акт у міжнародних відносинах, угода про взаєморозуміння (так званий Memorandum of Understanding) у бізнесовій та політичній діяльності, або службова записка, що використовується для внутрішньої комунікації організацій. Окрім зазначених основних сфер, термін також іноді вживається для позначення специфічних документів, таких як нагадувальні листи у комерційних відносинах або спеціальні додатки до страхових договорів.

Що таке МЕМОРАНДУМ — поняття та визначення простими словами

Простими словами, Меморандум — це письмова домовленість або офіційне нагадування, в якому одна чи кілька сторін фіксують свої наміри, позиції або факти з метою подальшої співпраці, без обов’язкового переходу до юридичних зобов’язань.

Його можна порівняти з “усною обіцянкою, записаною на папері” — вона не тягне за собою негайних санкцій у разі невиконання, але дозволяє уникнути непорозумінь і недомовок. Це як коли двоє друзів вирішили разом почати бізнес, сіли за стіл, обговорили ідеї, поділили відповідальність і підписали листа з описом своїх планів — ще не контракт, але вже щось значуще.

Види меморандумів у повсякденному житті

У сучасній практиці меморандуми трапляються в дуже різних контекстах. На міжнародній арені — це дипломатичні документи, які фіксують домовленості держав, але не прирівнюються до офіційного договору. У бізнесі або державному управлінні — меморандуми про взаєморозуміння слугують основою для партнерства, коли ще зарано або не доцільно укладати повноцінну угоду. І нарешті, у щоденній корпоративній рутині — внутрішні службові меморандуми нагадують короткі доповідні записки між підрозділами однієї установи.

Український контекст: від ядерної зброї до кредитних програм

В українській історії слово «меморандум» набуло особливого значення після 1994 року, коли був підписаний Будапештський меморандум — політична декларація, за якою Україна відмовилася від третього за потужністю ядерного арсеналу у світі в обмін на гарантії безпеки з боку США, Великої Британії та Росії. Цей документ не мав зобов’язуючої сили, що згодом стало предметом гострих дискусій після анексії Криму у 2014 році, яку міжнародна спільнота розцінила як порушення умов меморандуму.

Ще один знайомий українцям приклад — меморандуми з МВФ, які уряд підписує майже щоразу, коли бере новий транш фінансової допомоги. Ці документи не мають сили закону, але на них спираються при ухваленні реформ, бюджету, змін у податковій сфері. По суті, це публічна обіцянка: «ми зобов’язуємось зробити те й те — натомість отримуємо підтримку».

Таким чином, меморандум — це не просто черговий офіціоз. Це — інструмент комунікації між державами, установами, компаніями, який дозволяє “узаконити наміри” без зайвого юридичного пафосу, але з цілком реальними наслідками, якщо його ігнорувати.

Меморандум у міжнародних відносинах

У сфері міжнародного права меморандум — це один із форматів дипломатичного документа, який використовується для фіксації позиції держави щодо певного питання, без укладення зобов’язуючого договору. Такий документ, зазвичай, виступає або самостійним офіційним зверненням, або додатком до дипломатичної ноти, який передається іноземному представникові особисто через дипломатичні канали. Основна мета — не нав’язати зобов’язання, а задекларувати наміри, озвучити претензії, чи зафіксувати юридичні або фактичні обставини з позиції держави без потреби у парламентській ратифікації чи правовій формалізації домовленостей.

Навіщо потрібен дипломатичний меморандум?

Меморандум у дипломатії — це гнучкий та політично виважений інструмент, який дозволяє:

1. Узгодити спільне бачення між сторонами без оформлення договору;
2. Висловити офіційну позицію країни щодо конфліктної чи делікатної теми;
3. Зафіксувати факти (наприклад, порушення кордонів або зобов’язань іншою державою);
4. Окреслити рамки для подальших переговорів, які згодом можуть завершитись офіційною угодою.

На відміну від договорів, меморандуми не вимагають складної ратифікаційної процедури, а їх підписання, зазвичай, ініціюється виконавчою владою або зовнішньополітичним відомством. Саме тому вони широко застосовуються там, де сторони хочуть уникнути формального зобов’язання, але водночас продемонструвати політичну волю до співпраці.

Відомі приклади: від Будапештського до Мінського меморандуму

Наочними прикладами значення меморандумів у міжнародній практиці є такі документи:

1. Будапештський меморандум (1994) – підписаний Україною, США, Великою Британією і Російською Федерацією. Україна погодилась передати свій ядерний арсенал Росії в обмін на гарантії безпеки та територіальної цілісності. Попри політичну вагу, цей документ не містив механізмів примусу або санкцій за його порушення. У 2014 році, коли РФ анексувала Крим і почала агресію на Донбасі, стало очевидно: меморандум не вберіг Україну, бо був декларативним, а не юридично зобов’язуючим.
2. Мінський меморандум (2014) – доповнення до Мінського протоколу, спрямоване на врегулювання конфлікту на сході України. Він передбачав, зокрема, відведення важкого озброєння та створення зони безпеки. Хоча документ підписали обидві сторони конфлікту, його реалізація залишилась фрагментарною, а окремі положення — відверто ігнорувались. Це ще раз доводить: меморандум, навіть укладений між суб’єктами конфлікту, без юридичних гарантій та механізмів реалізації — неефективний.
3. Меморандуми про взаєморозуміння – доволі поширене явище у відносинах України з іншими державами. Наприклад, за останні роки були підписані меморандуми про співпрацю з Китаєм в інфраструктурі, з Туреччиною у сфері оборонної промисловості, з ЄС щодо «зеленого переходу» тощо. Такі документи не мають сили договорів, але відкривають двері до подальших переговорів, рамкових угод і фінансових програм.

Чому меморандум — не договір?

Юридична сила: декларація, а не обов’язок

Меморандум у міжнародному праві — це декларація про наміри, а не договір у класичному розумінні. На відміну від договорів, які зазвичай проходять через процедуру ратифікації, мають зобов’язальний характер і підлягають виконанню згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів (1969), меморандуми:

1. не потребують ратифікації з боку парламенту чи інших органів;
2. не створюють зобов’язань під загрозою міжнародно-правової відповідальності;
3. не мають санкційних механізмів, якщо одна зі сторін відмовиться виконувати умови;
4. можуть бути конфіденційними і не підлягати публічному розголошенню (на відміну від ратифікованих договорів, які часто мають бути опубліковані).

Це підтверджує і експертна позиція української юристки, канд. юрид. наук Жанни Завальної. У своїй науковій статті «Договір чи меморандум: бути чи здаватися?» (dspace.univd.edu.ua), вона зазначає: «меморандум — це одна з форм договірного регулювання, яка не породжує юридичних зобов’язань, а виконує роль фіксації намірів або розуміння сторін».

Але є винятки

Сторони мають право самостійно визначити, чи їхній меморандум є binding (обов’язковим) чи non-binding (декларативним). Якщо в документі прямо зазначено, що сторони визнають його юридично зобов’язуючим — такий меморандум набуває сили договору і підпадає під дію міжнародного права. Проте на практиці таке трапляється рідко — у 90% випадків MoU залишаються політичними деклараціями, які покликані зміцнити довіру, визначити наміри та уникнути конфліктів інтерпретацій на етапі до підписання повноцінного договору.

Отже: Меморандум у міжнародних відносинах — це гнучкий дипломатичний інструмент, який дозволяє зафіксувати позиції або домовленості сторін без формального юридичного обов’язку. Він служить політичним сигналом, а не правовим механізмом. Як показує приклад з Будапештським документом, навіть меморандуми, що стосуються безпеки та суверенітету, можуть залишитися на рівні намірів, якщо не мають чітко визначених механізмів контролю та відповідальності.

Меморандум у бізнесі та публічному секторі (меморандуми про співпрацю)

У сфері підприємництва, управління проєктами та взаємодії між організаціями меморандум про співпрацю — це один із найпоширеніших форматів фіксації домовленостей на ранньому етапі партнерства. По суті, він виконує роль українського еквівалента Memorandum of Understanding (MoU) — документа, що формалізує спільні наміри, окреслює рамки майбутньої взаємодії та фіксує базові пункти взаємної згоди без створення юридичних зобов’язань. Такий меморандум — це ніби «рукостискання на папері»: ще не контракт, але вже не просто розмова.

Навіщо підписують меморандуми про співпрацю?

Наявність підписаного меморандуму — це не данина формальності, а цілком практичний інструмент, який:

• Публічно демонструє наміри сторін працювати разом: іноді цього достатньо для отримання політичної підтримки або довіри інвесторів.
• Служить підготовчим кроком до укладення повноцінного договору, дозволяючи фіксувати основні принципи партнерства без ризику юридичних претензій.
• Є обов’язковою умовою в деяких проєктах та грантових програмах, зокрема від Європейського Союзу. Наприклад, у рамках ініціативи Creative Europe перед поданням заявки всі партнери повинні підписати меморандум про співпрацю, в якому зазначають свої ролі, завдання, бюджет і відповідальність кожного учасника.

Саме така практика дисциплінує сторони і створює чіткий сценарій дій. Навіть якщо меморандум не зобов’язує юридично, порушення його положень може мати репутаційні або фінансові наслідки — зокрема, ризик втратити грант чи стати небажаним партнером у майбутніх ініціативах.

Приклади з української практики

У реаліях українського публічного і корпоративного сектору меморандуми часто підписують:

1. Між органами влади та бізнесом — наприклад, міська рада та інвестор домовляються про будівництво об’єкта інфраструктури.
2. Між компаніями — для фіксації попередніх домовленостей про спільний проєкт, R&D-ініціативу або стратегічний альянс.
3. Між університетами та роботодавцями — для оформлення стажувань, практик, освітніх програм.

У таких випадках меморандум про наміри фактично стає синонімом декларації про співпрацю. Він створює формальну основу для діалогу, не обтяжуючи сторони юридичними зобов’язаннями.

Ключова різниця між меморандумом і договором

Щоби уникнути плутанини, варто ще раз чітко пояснити:

• Договір = зобов’язання + санкції у разі порушення.

• Меморандум = фіксація намірів + добра воля + політична або репутаційна відповідальність.

Ця різниця є фундаментальною, особливо коли мова йде про публічні кошти, інвестиційні проєкти або соціальні ініціативи. Саме тому важливо не переоцінювати юридичну силу меморандуму, але і не знецінювати його вплив як механізму інституційної довіри.

Як складається меморандум про співпрацю (основні елементи)

Попри те, що меморандум не є обов’язковим до виконання юридичним документом, його структура має бути чіткою, логічною і максимально прозорою. Типовий меморандум про співпрацю складається з таких розділів:

1. Вступна частина — зазначаються повні назви сторін, їхні реквізити, дата, місце укладання документа.
2. Мета співпраці — короткий опис спільного проєкту або ініціативи, задля якої сторони об’єднують зусилля.
3. Обов’язки та ролі сторін — хто за що відповідає, який вклад (людський, фінансовий, експертний) здійснює кожна сторона.
4. Фінансування — якщо проєкт передбачає бюджет, варто зазначити принципи розподілу коштів, джерела фінансування, умови співфінансування.
5. Термін дії — з якої дати діє меморандум, на який період, чи можливе автоматичне продовження.
6. Умови припинення чи зміни документа — наприклад, «за згодою сторін», «при невиконанні умов» або «через форс-мажор».
7. Юрисдикція — яка правова система застосовується у разі спорів.
8. Підписи — повні імена та посади представників, підписи, печатки (якщо потрібно).

Звичайно, конкретна структура може змінюватися залежно від галузі, типу співпраці чи вимог донора. Приміром, меморандуми в межах програм ЄС мають чітко встановлений шаблон, і невідповідність формальним вимогам може призвести до відхилення проєкту ще на етапі подання заявки.

Поради щодо укладання: не знецінюйте силу намірів

Хоч меморандум і не має сили закону, ставитися до нього варто з усією серйозністю. Ось декілька практичних порад:

1. Фіксуйте ключові домовленості на папері, навіть якщо йдеться про мінімальні зобов’язання. Це створює відчуття відповідальності у партнерів.
2. Визначайте дедлайни та зони відповідальності — нечіткість породжує конфлікти і взаємні звинувачення.
3. Передбачайте можливість змін умов — життя непередбачуване, тому краще одразу прописати механізм внесення змін або розірвання меморандуму.
4. Залучайте юриста для рецензії, якщо в документі описуються фінансові зобов’язання або розподіл інтелектуальної власності.

Цитуючи досвід фахівців: «Навіть коли немає юридичного примусу, письмова фіксація намірів дисциплінує. Вона визначає рамки відповідальності й створює відчуття партнерства».

Отже: Меморандум у бізнесі та публічному секторі — це не просто формальність, а інструмент стратегічної комунікації, який дозволяє сторонам озвучити та задокументувати свої плани, обговорити деталі, але не «зв’язувати» себе юридичними умовами на ранньому етапі. Його сила — у прозорості, довірі та ясності, з яких і починається будь-яке успішне партнерство.

Внутрішній службовий меморандум

У західному корпоративному світі слово “меморандум” (англ. memorandum або скорочено memo) часто позначає внутрішній службовий лист, який використовується для обміну інформацією в межах однієї компанії або установи. Це короткий, лаконічний документ, який інформує колег про зміни, нагадує про політики компанії чи дає вказівки щодо поточних дій. В українській діловій практиці аналогом такого документа є службова або доповідна записка, хоча інколи й трапляється вживання терміна меморандум у внутрішньому спілкуванні, особливо в компаніях, що перейняли англомовну корпоративну культуру.

Як виглядає службовий меморандум?

Типовий службовий memo містить мінімум оформлення, проте має чітку структуру, що дозволяє швидко передати суть повідомлення:

1. Кому адресовано повідомлення (наприклад: «Всі працівники відділу продажів»);
2. Від кого (наприклад: «Керівник HR-відділу»);
3. Дата складання документа;
4. Тема — стисле формулювання змісту (наприклад: «Нова політика щодо віддаленої роботи»);
5. Основний текст — конкретна інформація, вказівки або пояснення.

Приклад: «Меморандум від відділу кадрів (HR Department) до всіх співробітників щодо змін у процедурі безпеки. Усі працівники мають пройти інструктаж до 15 червня 2025 року включно.»

Англомовні джерела, зокрема Leadquizzes.com, радять писати службові меморандуми так, щоби в них одразу можна було вловити головне: одна тема – одна ідея – одне повідомлення. Автор не повинен “заховувати” суть десь наприкінці чи розтікатися думками по древу — memo не про лірику, а про дію. Це ще один приклад того, як форма документа формує культуру спілкування в організації.

У багатьох установах саме такий «внутрішній меморандум» слугує швидким інструментом управління, комунікації та координації рішень. Іншими словами, це корпоративна альтернатива усному оголошенню, що залишає письмовий слід.

Інші значення та контексти використання

Окрім основних значень, які вже були розглянуті в контексті міжнародної дипломатії та корпоративного партнерства, термін “меморандум” має ще кілька вужчих або історичних застосувань, які зустрічаються рідше, але заслуговують на згадку для повноти.

1. Меморандум у торгівлі

   Раніше в міжнародній або великій внутрішній торгівлі під словом меморандум розуміли лист-нагадування — документ, який попереджав контрагента про необхідність оплати, зміни поставки або інші зобов’язання. Сьогодні такі документи здебільшого іменуються “нагадуванням”, “вимогою” або “поясненням”, і термін “меморандум” у цьому значенні вийшов з активного вжитку в українському діловому середовищі.

2. Меморандум у страхуванні

   У морському страхуванні, особливо в англо-американській традиції, термін “морський меморандум” (marine memorandum) позначає додаток до страхового полісу, в якому перераховуються виключення з покриття — ризики, які страховик не бере на себе. Це специфічне й технічне поняття, що майже не використовується в побуті чи звичайному підприємницькому середовищі, проте варто його згадати як один із прикладів галузевого значення терміна.

3. У кінопрокаті

   Якщо покопатися в контенті Вікіпедії, можна натрапити на ще одне значення: меморандум — це обмеження від дистриб’ютора щодо маркетингових акцій, які дозволені кінотеатрам у період прокату фільму. Таке обмеження оформлюється письмово і, по суті, є внутрішнім регламентом. Це дуже вузька, професійна сфера, тому її можна згадати як курйоз або для розширення горизонту, але не обов’язково включати в основну аналітику.

4. Загальне або побутове значення

   У розмовному чи навіть публіцистичному стилі меморандумом можуть називати будь-який особистий запис чи нотатку, яку варто не забути. Наприклад, політик може сказати: «Я собі ще у 2010 записав цей пункт у власний меморандум», маючи на увазі особисту пам’ятку чи стратегічну нотатку. Це жартівливе або метафоричне вживання, яке ґрунтується на первинному значенні латинського слова memorandum — «те, що слід пам’ятати».

Отже: Попри широку палітру значень, у сучасному контексті слово “меморандум” найчастіше асоціюється з документом про наміри — у дипломатії, бізнесі або публічному управлінні. Всі інші значення — службові записки, страхові додатки чи торгівельні нагадування — є вторинними, але їхнє згадування дозволяє глибше зрозуміти еволюцію та багатозначність цього поняття.

Висновок

Меморандум — це універсальний документ, що служить інструментом фіксації намірів, домовленостей або офіційних позицій у дипломатії, бізнесі, публічному управлінні та навіть у внутрішній організаційній комунікації. Його головна сила — у гнучкості: він дозволяє домовитися «на папері», не створюючи при цьому жорстких юридичних зобов’язань. Як показують приклади на кшталт Будапештського меморандуму чи меморандумів з Міжнародним валютним фондом, значення цього терміна виходить далеко за межі формальності. Знання природи та функцій меморандуму допомагає краще розуміти механізми сучасної політики, партнерства й управління проєктами — і не плутати слова з зобов’язаннями.

FAQ (Поширені питання):