Статус-кво — це наявний і звичайний стан; поточний стан речей, особливо щодо політичних або соціальних питань і ситуацій.
Що таке СТАТУС-КВО — поняття, визначення простими словами.
Простими словами, Статус Кво — це стан справ, який існує в певний час, особливо на відміну від іншого можливого стану справ.
Дуже часто цю фразу застосовують в переговорах щодо різних конфліктів. Наприклад, якщо є дві ворожі сторони, які прагнуть досягти певного консенсусу й укласти мир, то на перемовинах можна почути фразу типу:
Перш ніж ми будемо готові вести подальші переговори, ми повинні повернути статус-кво.
Буквально це означає, що для вирішення ситуації, або продовження мирних переговорів, необхідно відновити природний стан який був до конфлікту, тобто повернутися в початкову точку.
Походження фрази статус-кво.
Фраза походить з латинської мови, що означає і буквально перекладається як «стан, в якому». Найчастіше використовується в юридичній термінології.
Як пояснює Оксфордський словник англійської мови, поняття статус-кво з’явилося вперше в п’ятому столітті в працях Августина Гіпопотама (Св. Августина) і, ймовірно, було змінено з in statu quo (в державі, в якій). У цьому ж словнику говориться, що термін статус-кво, можливо, утворився шляхом скорочення фрази status quo ante bellum, яка означає «стан справ до війни».
Статус-кво в міжнародній політиці.
Статус-кво — це відносне правове становище сторін у кінці збройних бойових дій і відправна точка їх майбутніх міжнародних відносин. Це корисний інструмент для вирішення територіальних суперечок.
Статус-кво не втілює в собі ні загального принципу права, ні автономної норми або принципу міжнародного права для управління міжнародними відносинами. Сам по собі він не має прямої нормативної сили. Термін статус-кво швидше описує фактичну або правову ситуацію в цей момент часу, ситуацію, яка може бути об’єктом або точкою відліку для нормативних правил відповідно до міжнародного права.
Статус-кво в юриспруденції.
Термін статус-кво часто зустрічається в судових справах. Наприклад, суддя може видати наказ про статус-кво, щоб запобігти будь-яким діям будь-якої зі сторін, залучених в суперечку, до тих пір, поки питання не буде вирішено. Він спрямований на запобігання шкоди або збереження наявних умов, щоб позиції сторін не були упереджені до тих пір, поки не буде прийнято рішення.
- В контексті сімейного права може бути виданий наказ про статус-кво, щоб один з батьків не міг виселити дитину з дому без згоди другого з батьків. Другий з батьків може домагатися дотримання статус-кво. Такий наказ призначений для захисту дитини під час суперечки про опіку до тих пір, поки сторони не зможуть виступити посередником в плані виховання дітей або поки суд не матиме достатньо доказів для прийняття рішення про тимчасову опіку.
- В контексті трудового законодавства статус-кво може використовуватися для запобігання звільненню чи дискримінації співробітників після подачі скарги. Наказ може вимагати від роботодавця припинити переговори й заборонити роботодавцю змінювати заробітну плату, години роботи й всі наявні умови найму співробітників.
Упередження статус-кво.
Упередження статус-кво — це емоційна перевага поточної ситуації. Упередження статус-кво може змусити людей приймати, здавалося б, нераціональні рішення, щоб залишатися в неоптимальній ситуації. У певному сенсі, це дуже схоже на Синдром Каченяти.
Приклади упередження статус-кво:
- Вибір варіанту за замовчуванням. Коли надається вибір, люди з більшою ймовірністю будуть дотримуватися поточного варіанту за замовчуванням. Наприклад, два штати США, Нью-Джерсі та Пенсільванія, запропонували два варіанти, пов’язаних із законодавством про страхування. Один варіант дорожче з необмеженими правами на подачу позову. Інший варіант менш дорогий, але з обмеженими правами на подачу позову. У Нью-Джерсі варіантом за замовчуванням була дешевша версія. Більшість громадян вибрали його. У Пенсільванії за замовчуванням використовувалася дорожча версія. Більшість громадян вибрали її.
- Перевага над старими планами. У Німеччині невелике місто довелося перемістити через гірничодобувний проєкт. Городянам пропонувалося безліч цікавих планів для розміщення нового міста, але громадяни проголосували за план, який дуже нагадував старий варіант.
- Прихильність до бренду. Дотримуватися визнаних брендів — це приклад упередження статус-кво.
Чому люди віддають перевагу статус-кво?
- Ефект ендаумента (Ефект володіння). У поведінковій економіці ми можемо спостерігати, як люди вважають за краще надавати більшу вагу тому, що у них вже є. Ми прив’язуємося до нашої поточної ситуації.
- Страх невідомості. Люди не люблять невизначеності та не хочуть ризикувати, роблячи вибір.
- Витрати вибору. Припустимо, ви кожен день п’єте каву в Starbucks. Кава хороша. Могла бути й краще, а могла бути й гірше. Якщо ви поїдете в інше місто, Starbucks запропонує вам ту ж якість і там. Перехід в інший магазин означає, що ви повинні більш уважно оцінювати якість. Відвідування Starbucks (до чого ви звикли) знижує занепокоєння з приводу вибору. Цікаво, що Самуельсон і Зекхаузер (1988) виявили, що люди надають перевагу статус-кво частіше від того, чим більше можливостей вибору. Це говорить про те, що чим більше варіантів вибору, тим вище вартість прийняття рішень. Це робить статус-кво ще більш привабливим.
- Інерція. Люди можуть просто не захотіти змінювати щось по інерції.
- Прихильність. Якщо ми щось переживаємо щодня, у нас розвивається прихильність.
- Вірність. Один з аспектів людської натури — вірність. Якщо ми підтримуємо одну спортивну команду, ми не хочемо змінюватися. Ми продовжуємо підтримувати її як в хороші, так і в погані часи. Лояльність розглядається як гарна якість. Зміна може вказувати на недостатню надійність.
Упередження статус-кво, раціонально чи ірраціонально?
Якщо ми будемо дотримуватися поточного вибору, щоб уникнути витрат на прийняття рішень, то це можна розглядати як раціональний вибір, оскільки ми економимо на витратах на обчислення. Однак, якщо ми відмовляємося розглядати альтернативи на тій підставі, що ми хочемо залишатися з тим, що у нас є — це стає ірраціональним. Знаючи, як упередження статус-кво впливає на ваші рішення і поведінку, ви можете шукати способи зменшити упередженість у виборі, який ви робите кожен день.
Зміни можуть лякати багатьох людей, тому багато хто воліє, щоб все залишалося як є. Коли зміни дійсно відбуваються, люди схильні сприймати їх як втрату або шкоду. Можливо, ви чули фрази: «Такі справи» або «Ось так тут все і роблять». Те, що щось робилося певним чином протягом довгого часу, не означає, що це кращий або навіть хороший спосіб робити щось. Пристрасть до статус-кво може змусити людей чинити опір змінам, що також може сильно вплинути на прийняті ними рішення.
Статус-кво в бізнесі.
Якщо ви хочете бути лідером в успішній бізнес-команді, ви не повинні думати тільки про статус-кво, а й про щось велике, тому що великі справи ніколи не творяться зі збереженням статус-кво. Звичайно, бувають моменти, коли збереження статус-кво може здаватися великою метою і великою перемогою. Однак в довгостроковій перспективі в бізнесі збереження статус-кво — програшна стратегія. Прислухайтеся до поради Гері Вімберлі, старшого віцепрезидента Express Scripts:
Те, що привело нас туди, де ми зараз, не дозволить нам досягти успіху в майбутньому.
Це відмінна порада, про яку слід пам’ятати.
FAQ (Часті запитання):
Статус-кво означає існуючий стан або умови певної ситуації чи системи, особливо коли вони вважаються небажаними або несприятливими.
Ви можете використовувати Status Quo у реченні, щоб описати ситуацію або систему, яка не змінюється протягом тривалого часу, наприклад, “Керівництво компанії чинить опір змінам і хоче зберегти Status Quo”.
Протилежністю статус-кво є зміна, яка передбачає, що щось відрізняється від існуючого стану або умови.
Статус-кво важливий, тому що він є відправною точкою для будь-яких змін або поліпшень, які можуть бути необхідними в даній ситуації або системі.
Статус-кво може впливати на прийняття рішень, забезпечуючи систему відліку того, що вважається нормальним або прийнятним, і ускладнюючи відхилення від усталених моделей поведінки або мислення.
Статус-кво може формувати суспільні норми та очікування, а також бути потужною силою у підтримці статус-кво в таких сферах, як політика, економіка та культура.
Прикладами статус-кво в суспільстві можуть бути усталені політичні партії, укорінені економічні системи та традиційні культурні практики.
Статус-кво можна кинути виклик через активізм, інновації та громадські рухи, які прагнуть творити зміни, руйнуючи існуючі владні структури та моделі поведінки.
Традиція — це усталені звичаї чи практики, які передаються з покоління в покоління, тоді як статус-кво — це поточний стан або умови певної ситуації чи системи.