Візаві (Vis-a-vis) – що це таке та хто це в сучасному розумінні.

Візаві – це термін, що означає: буквально той, хто знаходиться навпроти (від франц. Vis-a-vis – дослівно: «очі в очі» або «обличчям до обличчя»), може позначати як одного – співрозмовника, так і суперника, противника (ворога), при цьому без називання імен.

Що таке ВІЗАВІ – поняття, визначення простими словами.

Простими словами, Візаві – це той, хто сидить чи стоїть навпроти, але можна сказати й так: суб’єкт, звернений обличчям до мене. Також термін вживається в значенні: зустріч, розмова віч-на-віч, що вимагає приватності та усамітнення. Наголос – на останньому складі. Слово не відмінюється.

Є ще одне значення цього слова, і воно певною мірою несподіване – таку назву в 18-19 століттях мала двох або чотиримісна карета. Цікаво, що місця для пасажирів в ній, були розташовані один проти одного, і мандрівникам, хочеш – не хочеш, доводилося дивитися один одному в очі.

Візаві – слово, яке прийшло з Франції.

У 18-19 століттях у вищому аристократичному суспільстві, серед дворянства вважалося моветоном не знати французької мови. Дітям прийнято було наймати вчителів і гувернанток француженок. Звідси і таке широке поширення в мові слів з французькими коренями (реноме, комільфо, будуар, фрикасе та інші). Панство, постійно оточене численними слугами, могло з легкістю спілкуватися між собою французькою мовою без побоювання бути підслуханими не завжди грамотною прислугою. Крім розмовної мови, листи також дуже часто писали французькою, якою інколи володіли краще, ніж рідною мовою.

Без сумніву, можна підібрати синоніми, щоб краще зрозуміти, що таке візаві. Наприклад, такі, схожі за змістом:

• співрозмовник;
• опонент;
• суперник;
• обличчям до обличчя;
• один навпроти одного;
• навпроти;
• бесіда наодинці.

Вживання слова в мові.

Візаві – це що таке, якщо розглядати вживання лексичної одиниці і в прямому, і в переносному значенні. Якщо, наприклад, люди сидять за столиком, мило розмовляють, або танцюють в залі, а, може бути, дивлячись в очі один одному, вирішують якісь виробничі або інші завдання – можна сказати, що це візаві.

Приклади речень, де слово вживається як іменник (не залежно від того, хто мається на увазі – чоловік чи жінка):

• «Твій візаві виявився хорошим, чесним і надійним хлопцем, такий не підведе – резюмував мій приятель, вибираючи майстра по ремонту та реставрації»;
• «Ми вже втратили надію, що встигнемо звільнитися до вечора, але несподівано для всіх твоя візаві виконала строкову і складну роботу досить вміло, швидко і просто блискуче».

У переносному сенсі, вживають слово вкладаючи в його значення негатив, що позначає недруга, суперника, опонента, навіть ворога. Наприклад:

«Ми доклали максимум зусиль, щоб здобути перемогу в дискусії зі своїм візаві».

Ще один випадок, досить поширений – ви не пам’ятаєте або не знаєте ім’я випадкової або малознайомої людини. Замість «чоловік», «жінка», «дівчина» краще і доречніше буде сказати «мій візаві».

У наведеному нижче реченні, це вже не іменник, а прислівник:

«Учасники переговорів, залишившись візаві, детально обговорили всі свої суперечності, і врешті-решт прийшли до консенсусу».

Щоб краще зрозуміти, що таке візаві, його визначення і варіанти вживання, доцільно звернутися до художньої літератури.

Розглянемо приклади використання терміна в цитатах.

1. З книги Старостіна «Футбол, футбол» «У тому пам’ятному матчі я грав лівого бека. На полі моїм візаві від іспанців виявився їх правий край Агірре – швидкий та потужний, при цьому дуже технічний ».
2. Ще одна цитата – письменник Джек Лондон: «Короткий легкий шелест – і на зеленому сукні розгорнулася строката стрічка карт, мить – і така ж лягла у пальців його візаві» (Еге-ей, містер Аляска!).

Візаві в сучасній лексиці.

За часів великих поетів дев’ятнадцятого століття у вищому світі зіткнення неординарних особистостей і характерів могли дійти до пролиття крові – дуелі. У наш же час, дуелі між опонентами відбуваються безкровні, словесні. І термін візаві вживають саме в разі, коли мова йде про партнера або супротивника у відкритій суперечці, дискусії або ж науковому диспуті. Правильне й доречне вживання слів іншомовного походження, в тому числі і описаного вище, свідчить про високу культуру людини й уміння виражати свої думки.