Метафора (від грецького meta «через» і phero «нести») – це фігура мови, яка безпосередньо порівнює одну річ з іншою для стилістичного ефекту; сутність одних явищ та предметів розкривається через інші на основі їх подібності або контрасту. Метафора — складний мовний зворот, який викликав безліч суперечок серед філософів (а вперше про неї заговорив ще Аристотель!), більше ніж будь-який інший мовний зворот. Пов’язано це з тим, що саме метафора є результатом когнітивного (пізнавального) процесу в людському мисленні. Люди намагаються зрозуміти те, що їх оточує, порівнюють одні явища з іншими, знаходячи спільні та відмінні риси. Внаслідок цього процесу буквальне (первинне) значення фрази або слова застосовується до нового (вторинного) контексту в переносному сенсі.
Що таке МЕТАФОРА — поняття, визначення простими словами.
Простими словами, Метафора — це образне розкриття суті явища через подібне йому.
Це фігуральне, а не буквальне використання слів. У найбільш поширених метафорах використовується структура «X є Y» (X – це явище (предмет), сутність якого розкривається через ознаки й особливості явища Y). Таким чином, метафори дозволяють передавати інформацію про відносно знайомий предмет (базовий домен) через новий і відносно невідомий предмет (цільовий домен).
Одна з відомих метафор — слова Шекспіра про те, що:
Весь світ – сцена, а всі чоловіки та жінки – просто актори.
Англійський драматург і поет, порівнює світ зі сценою, кажучи, що одне є інше. Однак він зовсім не стверджує, що світ — це буквально сцена. Його порівняння створено зі стилістичною метою. Порівнюючи світ зі сценою, а людей у світі з акторами на ній, він пропонує нам задуматися про подібність між ними, та в більш широкому сенсі, про значення людської природи й нашого місця у світі.
Інший приклад:
Наше життя останнім часом – це американські гірки.
Подумайте, що мається на увазі під цим висловом. Те, що життя насправді являє собою справжні американські гірки? Або те, що в житті останнім часом є багато злетів та падінь, які нагадують американські гірки?
Стилістичні функції метафори
Використання метафори, особливо в літературі, має вплив і на письменника, і на читача. Письменник через неї висловлює себе, а читач сприймає текст. Таким чином, можна виділити такі основні стилістичні функції метафори:
- викликаючи сильні образи та пропонуючи аналогії, вона робить думку автора більш конкретною, певною і ясною, залишає незабутні враження;
- розкриває емоційне ставлення автора до описуваного;
- допомагає читачеві наочно уявити собі та зрозуміти незнайомі явища;
- змістовно пояснює незнайомі ситуації;
- додає інтерес до мови людини;
- з’єднує абстрактні поняття з конкретними, матеріальними образами;
- впливає емоційно на читачів або членів аудиторії.
Що таке стандартна метафора?
Стандартна (класична) метафора — це порівняння двох несхожих явищ з використанням базової конструкції X є Y. Рядок Шекспіра «Весь світ — сцена» – яскравий приклад стандартної метафори.
Що таке зовнішня чи відкрита метафора?
Зовнішня чи відкрита метафора — це тип метафори, який порівнює два явища, не схожих один на одне, без фактичної згадки одного з них. Наприклад, директриса протявкала свої команди підлеглим. Тут директрису порівнюють з собакою без згадки цієї тварини. Читач розуміє таке порівняння, посилаючись на дієслово протявкала. Інший приклад: нарешті, вона заманила його у свої сіті. У цьому рядку ми знаємо, що героїню порівнюють з павуком, але прямо про це не говориться.
Що таке візуальна метафора?
Візуальна метафора порівнює одну річ з візуальним зображенням, використовуючи асоціативний зв’язок. Візуальні метафори зазвичай використовуються в сучасній рекламі та маркетингу в цілому. Наприклад, виробник автомобілів зображує свій останній спортивний автомобіль поряд із зображенням пантери чи гепарда. Ця метафора використовується, щоб натякнути, що машина така ж швидка і крута, як дика тварина. Творець такої реклами за допомогою візуальних метафоричних образів пропонує їжу для роздумів, не висловлюючи жодних певних суджень. Завдання глядача — використовувати зображення для декодування запропонованих образів.
Що таке розширена метафора?
Розширена метафора — це версія метафори, яка охоплює кілька рядків, абзаців або строф прози, або поезії. Розширені метафори засновані на простих метафоричних мовних оборотах з більш різноманітними, описовими порівняннями.
Приклад такої метафори:
Життя людське схожа на колодязь. Чим довше живе людина, тим глибше колодязь. Бувають мілководні, заболочені колодязі. Але є і такі, глибина яких незмірна, а вода чиста, джерельна.
Ю. Збанацький
Що таке мертва / стерта метафора?
Мертва (стерта, заморожена або історична) метафора — це варіант метафори, значення якої з часом змінилося через надмірне використання. Мертві метафори не передають образ, так само як стандартні, відкриті чи візуальні метафори, тому що їх первісна інтерпретація давно втрачена (і з цієї причини іноді стверджують, що мертві метафори перестають бути фігурами мови взагалі).
Однак ми як і раніше ми миттєво дізнаємося їх значення. Приклади мертвої метафори:
- ніжка столу (метафора, яка робить посилання до людського тіла; історично це була стандартна метафора, але сьогодні сприймається як звичайне явище називати нижню частину чогось (наприклад, меблів) ногою або ніжкою).
- комп’ютерна мережа (сьогодні ми легко розуміємо, що мова йде про Інтернет, а не про рибальські або якийсь інші сіті та навіть не сприймаємо це словосполучення як метафоричне).
Мертві метафори фіксуються в словниках. Часто вони звучать банально, як кліше, фразеологічна або термінологічна одиниця.
Що таке концептуальна метафора?
Концептуальна метафора включає одну ідею, яка передається і сприймається через іншу. Одна ідея виражається через відношення до іншої.
Приклади:
- цей зламаний кондиціонер обійшовся мені в чотири години;
- я витратив на нього два тижні (час — гроші).
Концептуальні метафори можна поділити на три типи:
- Онтологічна метафора: коли щось конкретне проектується на щось абстрактне за своєю природою: у мене помер мій мобільний телефон.
- Орієнтаційна метафора: включає просторові поняття, які можуть бути виражені через поняття вгору і вниз, вперед і назад, а також включення і виключення. Наприклад, ситуація знаходиться під моїм контролем.
- Структурна метафора: одне часто абстрактне та складне твердження, представлено через більш конкретне твердження. Наприклад, час це гроші.
Метафори та Порівняння — в чому різниця.
Метафора відрізняється від порівняння тим, що порівняння має конкретну структуру. Воно зазвичай містить порівняльні союзи типу як, ніби, наче: дівчина пишна як калина; серце, ніби стривожений птах і т.п.
Метафора та Епітет — в чому різниця.
Епітет — це завжди визначення. Епітет художньо підкреслює характерну рису, якість, ознаку певного предмета, явища, особи, в той час, як метафора — це фігуральне використання слова або фрази для позначення чогось, чим воно не є. Порівняйте:
Труба — ревучий звір на полі битви. Це метафора, адже трубу порівнюють зі звіром, який реве. На основі подібності по звуковим асоціаціям перенесено ознаки одного явища (тварини, звіра) на інше (трубу як музичний інструмент, що видає специфічні звуки).
На поле битви чулися звуки ревучої труби. Ревуча в цьому випадку це епітет, описове слово, яке додається до імені.
Метафора в художній літературі.
Неможливо собі уявити твори літератури без метафори. Метафора є потужним експресивним інструментом для опису людей, думок, дій, життєвих процесів та явищ. Літературні метафори, які використовуються письменниками, відрізняються від повсякденних як за формою, так і за функціями. Вони яскраві, такими що запам’ятовуються і є свого роду прикрасою авторського тексту. Ця прикраса сприяє створенню образів в уяві читача, розбурхує уяву, змушує взаємодіяти з текстом та письменником, а не просто бути пасивним реципієнтом. Літературні метафори утворюють кластери образних стежок, що сприяють текстуальній зв’язності.
Отже, література сповнена креативними метафорами, кращі з яких демонструють неймовірну силу цього літературного прийому при вмілому використанні.
Приклади метафор в літературі:
Сонце на заході було краплею палаючого золота, яка сковзала все ближче і ближче до підвіконня світу.
Вільям Голдінг, «Володар мух»
Але, м’який! яке світло пробивається через вікно? Це схід, а Джульєтта – сонце.
Вільям Шекспір, «Ромео і Джульєтта»
Надія – це щось пернате, що проникає в душу.
Емілі Дікінсон, «Надія»
Сонце було малюком, наполегливо відмовляється лягати спати: було вже вісім тридцять, а ще світло.
Джон Грін, «Винні зірки»
Її рот був фонтаном захоплення.
Кейт Шопен, «Буря»
Вірш на час стає конячкою-гойдалкою; розгойдування вгору-вниз; небесний кінь-качалка, крок якого завжди ритмічний і пристойний, але заколисуючий, сопорний. Він змушує нас спати; він заколисує зуби вітру.
Едмунд Спенсер, «Королева фей»
Час – не тільки кращий лікар. Він і чудовий художник.
Ірина Вільде, «Окрушини»
Човен на океані — твоє існування, ні! порошинка на веслі.
Г. Сковорода
Дуже часто в метафорі поєднується непоєднуване, виникають оксюморони, що змушує читача вибудовувати у своїй свідомості нову реальність або намагатися декодувати те, що зашифрував автор. Тому художня метафора часто є свого роду загадкою, що стимулює процес мислення.
У підсумку про метафори.
Саме чудове в метафорах те, що їхні можливості безмежні! Ви можете описати з їх допомогою абсолютно все, чого бажає ваша фантазія!
