Маржа — це показник рентабельності продукції, різниця між собівартістю товарної одиниці, та вартістю, за яку вона продається. Вимірюється маржа у двох величинах: абсолютних (конкретні фінансові одиниці, наприклад, долари) або ж застосовується процентне співвідношення різниці собівартості та вартості до ринкової ціни продукту.
Простими словами, Маржа — це синонім товарної націнки, прибутку, отриманого фірмою виробником. Показник може розраховуватися як від конкретної одиниці товару, так і проводитися розрахунок валової маржі — від сукупного корпоративного доходу. Але, важливо детальніше розібратися, що таке маржа в бізнесі та торгівлі, і в чому її відмінності від тієї ж націнки або прибутку.
Слово «маржа», прийшло в українську мову з англійської, там фінансисти та економісти використовують слово margin. Але, першими даний термін почали використовувати французи, в мові яких, є слово marge. Обидва слова мають різноманітну семантику у своїх мовах, починаючи від значення «запас» та закінчуючи термінами «прибуток» і «перевага».
Маржа – це простими словами, саме та фінансова вигода, яку бізнесмен самостійно накручує і потім отримує з базової вартості продукту. Це як раз і є ціновий «запас», що показує рентабельність фірми.
Найбільш наочно продемонструємо на прикладі, що означає термін та його відмінність між прибутком або товарною націнкою.
Ось тут найчастіше і трапляється плутанина між націнкою та маржею. Візьмемо простий приклад: собівартість смартфона – 200 $, а його реальна ринкова ціна – 300 $. Націнку на даний гаджет легко підрахувати – 100 $. Показник маржі в абсолютних одиницях виміру також становитиме 100 $.
Грубо кажучи, такий підрахунок, є першим етапом у визначенні рентабельних можливостей товару. Ми дізналися його абсолютну маржу, а тепер нам потрібно вивести процентну формулу.
Отже, для нас зараз актуальніший розрахунок маржі в відсотковому еквіваленті. Мовою економістів, це називається «коефіцієнтом маржинальності», який демонструє в відсотках рентабельність конкретної одиниці товару. Розраховується він за формулою: прибуток з однієї товарної одиниці, ділимо на відпускну ціну та множимо на 100%. У попередніх розрахунках, у нас вийшла сума в 100 $ – наша абсолютна маржа. 100 доларів ділимо на 300 (підсумкова вартість товару) і множимо на 100 відсотків.
Коефіцієнт маржинальності в нашому прикладі становить 33% (округлили). 33 відсотки – це показник, що відображає товарну рентабельність умовного смартфона, наведеного нами як приклад. До речі, якби ми розраховували націнку у відсотках, у нас би вийшло зовсім інше число – 50%. Цим прикладом ми хотіли показати, наскільки важливо уникати плутанини не тільки термінології, а й в розрахункових формулах.
І ще одна невелика наочність. У попередніх підрахунках, ми отримали коефіцієнт маржинальності – 33%. Умовно кажучи, підприємство з таким показником, на кожному витраченому доларі отримує 33 центи прибутку. Решта 77 центів йдуть на витрати.
Якщо в попередніх прикладах ми акцентували увагу на маржевий коефіцієнт конкретної одиниці товару, то валова маржа – це залишковий обсяг доходу підприємства після вирахування змінних витрат. До останніх відносяться:
У європейській термінології, можна зустріти термін grossprofit (або ж grossmargin), що визначає даний показник. Європейці, на відміну від багатьох країн СНД-простору, розраховують саме відсотковий показник, а не абсолютні величини. Дуже часто на цьому ґрунті виникає плутанина та різночитання облікової фінансової документації.
Валова маржа, ніколи не буде реальним відображенням фінансового стану компанії, але дозволяє побачити реальну картину: як підприємству вдається впоратися з реалізацією товарів, скорочуючи або збільшуючи змінні витрати. До того ж цей показник дає можливість вираховувати і інші, більш важливі критерії роботи підприємства.
Термін «margin» також використовується в банківському секторі. Фінансисти аналізують діяльність того чи іншого банку, розраховуючи одночасно чотири види показників маржі:
Остання формула, є визначальною в демонстрації успішної або неуспішної діяльності конкретного банку. У розрахунку можуть враховуватися не тільки всі сукупні банківські активи, але і тільки ті, які реально діють на даний момент (приносять прибуток).