Дежавю – що це таке, визначення, суть, наукові дослідження, теорії та приклади.

Дежавю — це психологічний феномен, коли людина відчуває безпідставне переконання, що вже пережила схожу ситуацію у минулому.

Що таке ДЕЖАВЮ — поняття та визначення простими словами.

Простими словами, Дежавю — це відчуття, коли тобі здається, що ти вже бачив або переживав якусь подію в минулому, хоча насправді це вперше відбувається з тобою.

Це так, ніби мозок на мить “заплутується”, подаючи нам сигнали впізнавання в новій, але дивно знайомій ситуації.

Етимологія та еволюція терміна Дежавю.

Термін “Дежавю” походить з французької мови, де “déjà vu” перекладається як “вже бачене”. Його вперше використав французький дослідник Еміль Буарак в кінці 19 століття, коли він описував цей феномен як відчуття попереднього досвіду в нових умовах.

З часом розуміння дежавю значно розширилося і трансформувалося. Спочатку асоційований виключно з психологією, термін набув більш широкого значення, включаючи нейронаукові, культурні та філософські аспекти. Нейронауки пролили світло на механізми мозку, що можуть спричиняти дежавю, тоді як культурологія розглядає його як відображення суспільних наративів і вірувань.

Дежавю залишається предметом зацікавленості не тільки в академічних колах, але й у популярній культурі, де воно часто зображується як містичне або надприродне явище. Ця еволюція терміна демонструє його багатогранність та глибину як феномена, що перетинає межі науки, філософії та культури, продовжуючи інтригувати та викликати дослідницький інтерес.

Нейрологічні механізми феномену Дежавю: погляд на явище з точки зору науки.

Феномен дежавю привертає увагу нейронаук, внаслідок чого було ініційовано ряд досліджень, спрямованих на вивчення мозкових процесів, що лежать в основі цього загадкового відчуття. Аналіз нейрологічних основ дежавю вказує на залучення комплексу мозкових структур, які беруть участь у формуванні пам’яті та обробці емоцій, зокрема, тимчасових долей та фронтальних областей мозку.

Ключові дослідження.

1. Дослідження ролі гіпокампа в дежавю (2015 рік):
   Вивчення активності гіпокампа, центральної структури в системі пам’яті мозку, під час відчуття дежавю. Результати показали підвищену активність у цій області, що може свідчити про збій в процесі порівняння поточного сприйняття зі збереженим в пам’яті.
2. Аналіз взаємодії між тимчасовою долею та фронтальними областями (2018 рік):
   Розгляд механізмів несинхронізації між кодуванням та відтворенням інформації в пам’яті, що веде до виникнення дежавю. Дослідження підкреслило, як порушення в цій взаємодії можуть індукувати помилкове відчуття знайомства.
3. Експерименти з використанням функціональної магнітно-резонансної томографії (2020 рік):
   Детальне вивчення мозкової активності під час експериментально викликаного дежавю. Результати вказали на активність не тільки в тимчасових долях, але й у фронтальних долях, відповідальних за оцінку ситуації та прийняття рішень.
4. Дослідження на основі електроенцефалографії (2019 рік):
   Аналіз електричної активності мозку під час відчуття дежавю, який виявив специфічні патерни активності, асоційовані з відчуттям дежавю, та їх зв’язок із процесами пам’яті.
5. Дослідження впливу стресу та емоцій на частоту дежавю (2021 рік):
   Вивчення, як емоційний стан особи може впливати на виникнення дежавю, з акцентом на взаємодію між лімбічною системою та центрами пам’яті. Результати підтвердили, що високий рівень стресу може сприяти появі дежавю через вплив на мозкові механізми пам’яті.

Ці дослідження разом формують глибоке розуміння дежавю як комплексного явища, що включає нейронні, когнітивні та емоційні компоненти. Вони дозволяють краще зрозуміти, як мозкові процеси, пов’язані з пам’яттю та оцінкою дійсності, сприяють виникненню цього унікального відчуття.

Психологічні теорії феномену Дежавю.

У психології феномен дежавю розглядається через призму різноманітних теорій, які намагаються розкрити його суть та механізми виникнення, зокрема на основі знайомства та уваги. Ці теорії допомагають глибше зрозуміти, як дежавю пов’язане з когнітивними процесами та механізмами пам’яті, відкриваючи нові перспективи для інтерпретації цього явища.

• Теорії що базуються на знайомстві.

  Ці теорії виходять із припущення, що дежавю виникає через несвідоме відчуття знайомства з поточним досвідом, яке неможливо точно зв’язати з певною минулою подією. Ситуація або об’єкт викликає відчуття знайомства через схожість з чимось, що було пережито раніше, але забуто. Приклад: Якщо людина входить в кафе у новому місті, яке має схоже оформлення з тим, де вона бувала кілька років тому, це може викликати відчуття дежавю, навіть якщо конкретні спогади про попереднє кафе не повертаються у свідомість.

• Теорії уваги.

  Згідно з цими теоріями, дежавю є результатом миттєвого збою в процесі уваги, що призводить до тимчасової затримки у сприйнятті ситуації. Це створює можливість для мозку “перезавантажити” і обробити подію знову, викликаючи ілюзію її попереднього переживання. Приклад: Під час прогулянки парком людина на момент втрачає концентрацію через відволікання на дзвінок мобільного телефону. Коли увага повертається до оточення, короткочасний збій в увазі може спровокувати відчуття дежавю щодо дерева або лавки, яку вона бачить перед собою.

• Теорія двійників пам’яті.

  Ця теорія припускає, що дежавю виникає через тимчасове “роздвоєння” в каналах пам’яті, коли одна частина мозку реєструє досвід трохи раніше за іншу, створюючи враження, що подія вже відбувалася. Приклад: Читаючи книгу, людина може натрапити на фразу, яка сприймається спочатку на підсвідомому рівні, а потім миттєво обробляється на свідомому. Цей мінімальний лаг спричиняє відчуття, що фраза була прочитана раніше.
  
  
  
  

• Теорія збою в обробці інформації.

  Вважається, що дежавю може бути наслідком збою в системі обробки інформації мозку, коли нова інформація помилково відсилається до довготривалої пам’яті, викликаючи відчуття знайомства. Приклад: Під час перегляду нового фільму сцена раптово здається знайомою, навіть якщо ви впевнені, що бачите її вперше. Мозок помилково “категоризує” цю сцену як щось, що вже зберігалося в пам’яті.

• Теорія попереднього стимулу.

  Ця теорія припускає, що дежавю виникає, коли попередній, непомічений стимул (подія або об’єкт) обробляється мозком на підсвідомому рівні, створюючи основу для відчуття знайомства, коли стимул сприймається свідомо. Приклад: Проходячи повз вулицю, на якій раніше не бували, ви можете не свідомо зареєструвати певні елементи (наприклад, запах квітів). Коли ви свідомо звертаєте увагу на ці елементи, вони викликають відчуття дежавю, оскільки ваш мозок вже “знайомий” з цим стимулом на підсвідомому рівні.

Дежавю надає унікальну можливість вивчення пам’яті та когнітивних процесів, вказуючи на тісний зв’язок між сприйняттям новизни та відчуттям знайомства. Воно підкреслює складність механізмів нашої пам’яті, показуючи, як мозок може інтерпретувати нові події через призму попередніх досвідів, навіть коли безпосередні спогади про ці події відсутні.

Дежавю в різних культурах та історії.

Феномен дежавю, відомий у багатьох культурах світу та має різноманітні інтерпретації, що відображають культурні особливості та історичний контекст сприйняття цього явища. Хоча науковий підхід до дослідження дежавю зосереджений на психології та нейрології, історичні та культурні підходи часто надають цьому феномену духовне та паранормальне значення.

• Східні культури трактують дежавю як знак духовного прозріння або вказівку на попереднє життя, відображаючи віру в реінкарнацію та кармічні зв’язки. У багатьох випадках дежавю вважається доказом того, що душа людини пережила багато життів, і певні моменти відгукуються спогадами про минулі інкарнації.
• Західні традиції часто аналізують дежавю через призму психоаналізу та глибинної психології, розглядаючи його як вираз підсвідомих бажань або прихованих страхів. В європейській філософії та літературі дежавю іноді трактується як момент, що розкриває глибини людської психіки.
• У індіанських культурах Америки дежавю може бути розглянуто як повідомлення від предків або духів природи, що надає особливе значення поточним подіям або виборам у житті людини. Це вважається формою духовного керівництва або попередження.
• Африканські та аборигенні культури подекуди розцінюють дежавю як зв’язок із предками або землею, де певні місця або обставини мають особливу духовну силу, що може викликати відчуття вже пережитого досвіду.
• У сучасному західному світі дежавю часто вважається загадковим або нерозгаданим феноменом, що стимулює інтерес до паранормальних явищ або теорій змови. Це відображає загальну зацікавленість у таємничому та невідомому.

Дежавю залишається явищем, що викликає захоплення і питання в усіх культурах, надаючи йому багатогранного значення, що варіюється від глибоко духовного до чисто наукового. Різноманітність трактувань дежавю свідчить про багатство людської культури та безперестанне прагнення розуміння світу навколо нас.

Дежавю та психологічні захворювання.

Феномен дежавю часто асоціюється з загадковими та незвичайними аспектами людської психіки, але його зв’язок із психологічними захворюваннями вимагає глибшого розуміння та обережного аналізу. Попри те, що переживання дежавю є досить поширеним серед здорових людей, у деяких випадках воно може бути пов’язане з певними неврологічними або психіатричними станами.

• Тимчасові лобові епілепсії: Одним із найбільш вивчених випадків, де дежавю вказує на психологічні відхилення, є його зв’язок з тимчасово-лобовими епілепсіями. У людей, що страждають на цей тип епілепсії, відчуття дежавю може передувати епілептичному нападу, слугуючи своєрідним попереджувальним сигналом.
• Анксіозні розлади та депресія: Дослідження також вказують на можливий зв’язок між частотою переживань дежавю та анксіозними розладами або депресією. Надмірне переживання дежавю може вказувати на підвищену тривожність або поглиблення депресивних станів, де реальність сприймається як нереальна або віддалена.
• Шизофренія: У контексті шизофренії дежавю може проявлятися як частина більш широких порушень сприйняття реальності. Пацієнти з шизофренією можуть інтерпретувати відчуття дежавю як підтвердження ірреальності навколишнього світу або як знак особливого значення чи послання.

Зв’язок дежавю з психологічними захворюваннями підкреслює важливість уважного ставлення до цього феномену в клінічній практиці. Водночас важливо розуміти, що переживання дежавю саме по собі не є ознакою психічного розладу. Більшість людей відчувають дежавю без будь-яких психологічних або неврологічних ускладнень.

Висновок.

У цій статті ми розглянули феномен дежавю з різних перспектив, зокрема його психологічні та нейрологічні аспекти, а також значення в різних культурно-історичних контекстах. Ми дізналися, що дежавю є не лише предметом наукового дослідження, а й невід’ємною частиною людського досвіду, що викликає інтерес у всьому світі. Обговорення зв’язку дежавю з психологічними захворюваннями вказує на важливість глибшого розуміння цього явища в контексті загального психічного здоров’я. Завдяки цій короткій статті ми поглибили наше розуміння механізмів дежавю, відкривши для себе його багатогранність та складність.

FAQ (Поширені питання):