Аскетизм (Аскеза) – що це таке, визначення, суть, принципи та приклади. Хто такі аскети?

Аскетизм (Аскеза) – це термін, що використовується у релігії, філософії, та світському середовищі, для визначення способу життя пов’язаного з добровільним утриманням від різних видів мирських задоволень. Як правило, утримання відноситься до сексуальної активності, споживання алкоголю та накопичення майна. Сам по собі, термін «Аскетизм», імовірно походить від грецького слова «аскезіс (askesis)», що означає «практика», «тренування» або «вправа».

Що таке АСКЕТИЗМ (Аскеза) – значення, поняття, визначення простими словами.

Простими словами, Аскетизм — це прихильність людини до ідеї утримання від всіляких мирських задоволень.

Іншими словами, можна сказати, що аскетизм — це добровільна відмова від:

• Сексу;
• Розмаїття та великої кількості їжі;
• Спиртних напоїв;
• Модного одягу та сучасних гаджетів і технологій;
• Лакшері предметів та послуг;
• Накопичення капіталу;
• Розваг та веселощів.

Виходячи з подібного списку обмежень, можна зробити висновок, що аскеза — це повна протилежність гедонізму. Тих, хто практикує подібний спосіб життя, заведено називати — аскетами. За своєю суттю, аскети — сприймаються як вельми скромні та благочестиві люди, які прагнуть досягти душевної гармонії з собою та світом.

Суть, принципи та ідея аскетизму — простими словами.

Більшість аскетів вірять, що дії по самообмеженню та очищенню тіла, допомагають очистити душу, та здобути близькість з Божественним або знайти внутрішній мир та спокій. Що власне і є головною ідеєю та основоположною концепцією аскетизму. Також аскети стверджують, що обмеження надають їм велику свободу у різних сферах їхнього життя, таких як підвищення ясності мислення та здатність протистояти потенційно руйнівним спокусам.

Види аскетизму:

Якщо говорити про види або форми аскетизму, то, як правило, ділять його на духовний та матеріальний аскетизм. Само собою, що під «духовним», мається на увазі відмова від різних емоційних задоволень та взаємодій зі світом. Матеріальний, у свою чергу, має на увазі відмову від певних матеріальних благ сучасної цивілізації. І все ж, якщо задуматися, то багато аспектів з цих форм, будуть перетинатися, тому, аскетизм також можна розділити на наступні категорії:

• Світський аскетизм — без участі релігійного впливу;
• Релігійний аскетизм — заснований на релігійних віруваннях та догматах.

А тепер про ці види трохи детальніше:

Нерелігійний (Світський) аскетизм.

За своєю суттю, світський аскетизм базується на філософських або особистісних уявленнях людини про життя. Багато людей, на свій розсуд, або в силу певних нерелігійних переконань добровільно відмовляються від тих чи інших благ. Найпростіше можна розібратися в даній концепції, якщо розглянути її на прикладах:

• Багато хакерів вважають свої програмні проекти більш важливими, ніж особистий добробут або комфорт;
• Деякі художники, мінімізують свої витрати на проживання, щоб витрачати більше часу та сил на мистецтво;
• Іноді, люди ведуть аскетичний спосіб життя, щоб звільнитися від сучасних пристрастей, таких як алкоголь, тютюн, наркотики, фаст-фуд, азартні ігри та секс;
• Професійні спортсмени утримуються від сексу, ситної їжі та інших задоволень перед великими змаганнями, щоб морально та фізично підготуватися до майбутнього змагання.

Релігійний аскетизм.

Як уже власне зрозуміло з назви, релігійний аскетизм базується на нормах та принципах тієї чи іншої релігії. Насправді, якщо розібратися, то практично всі релігії у світі, так чи інакше пропагують аскетизм. І це абсолютно не дивно, адже багато релігій фактично побудовані на фундаменті певних заборон та заохочень. Десь більше, десь менше, але заборони завжди існують. А шлях до просвітління або близькості до божества, завжди лежить через чітке дотримання подібних обмежень.

Християнський (православний) аскетизм.

Аскетизм у християнській традиції — це набір певних дисциплін, що практикуються для порятунку безсмертної душі віруючого. Біблійні приклади аскетизму можна знайти в життях Іоанна Хрестителя та Ісуса, які постили по 40 днів. Ісус наставляв своїх учнів постити та продавати своє майно. Святий Павло був холостяком, а первісна іудейсько-християнська громада в Єрусалимі, не мала традиції особистої власності. Деякі ранні християни вважали, що аскетизм був єдиним вірним шляхом до спасіння. Ця доктрина була відкинута православною церквою як єретична, але аскетичне життя була збережене через інститут чернецтва.

Аскетизм в Ісламі.

Ісламське слово для аскетизму — Зухд. Згідно зі священними текстами, Пророк Мухаммед радив людям жити простим життям, і сам він практикував великі аскези. Навіть коли він став королем Аравії, він жив скромним життям, що межує з нестатками. Його дружина, Аїша говорила, що більшість днів, він навіть не їв два повних прийоми їжі. Проте основна мусульманська традиція, не заохочує крайні форми аскетизму. Винятком з правил, є практика посту під час Рамадану. Протягом дев’ятого місяця ісламського календаря, більшість справжніх мусульман практикують денний пост. Кожен день протягом місяця Рамадан, жоден мусульманин не повинен їсти, пити або займатися сексом у світлий час доби. Під час Рамадану, мусульмани повинні докладати більше зусиль для зближення з ученням ісламу. Вони повинні утримуватися від брехні, злодійства, гніву, заздрощів, жадібності, похоті, саркастичних заперечень, лихослів’я та пліток. Чистота думки та дії вважаються дуже важливими.

Аскетизм в юдаїзмі.

Історія єврейського аскетизму налічує тисячі років. Наприклад, Мойсей та Ілля постили протягом 40 днів на горі Синай. Єремія не одружився. Ісая, три роки ходив голим. Єзекіїль лежав на боці протягом 390 днів та їв тільки хліб.

Після того, як євреї повернулися з вавилонського вигнання та пророчий інститут зник, виникла нова форма аскетизму у знак протесту проти мирської влади та розкладання священства династії Хасмонеїв. Секта есеїв виникла під прапором священного аскетизму, кульмінацією якого стала секта Мертвого моря. Деякі члени цього культу практикували безшлюбність, і його священик дотримувався суворої інтерпретації законів очищення священика та дієтичних обмежень кошерності. Мудрець Другого століття Шимон Бар Йохай (засновник каббали) зображений як аскет. Також раббі Зейра, особливо відомий своєю любов’ю до цієї форми благочестя. Історія свідчить, що він утримувався від пиття та їжі протягом 100 днів, щоб згодом, пекельний вогонь не міг мати над ним влади.

Аскетизм в індуїзмі.

В індуїзмі, «Вічний шлях» (на санскриті Санатана Дхарма) говорить про те, що певні духовні принципи, є вічно істинними, переважаючими створені людиною конструкції, що представляють чисту науку про свідомість. Це свідомість не тільки тіла або розуму, а й над ментальний духовний стан, що існує всередині та за межами нашого існування. Садху, люди, яких вважають святими, відомі крайніми формами самозречення. На відміну від інших релігій, в індуїзмі не існує певних зібрань правил де вказано що можна, а що не можна. Прояви аскетизму варіюються від секти до секти, і від святого до святого. Це може бути тривала медитація чи відмова від їжі, відмова від миття тіла або тривале мовчання. Варіантів дуже багато.

Практика аскетизму в джайнізм.

Джайнізм — це специфічна аскетична релігія, що бере свій початок в передісторії Індії. Як і індуїстський аскетизм, джайнізм пропагує піст, практику йоги, медитацію в важких позах та інші аскези. Також, як і в індуїстської традиції, вищою метою є переривання циклу реінкарнації. Для цього, душа повинна бути повністю безпристрасна та вільна. Подібне, може бути досягнуто тільки ченцями та черницями, які приймають п’ять великих клятв: відмова від насильства, брехні, злодійства, пристрасті та безшлюбність.

Аскетизм в буддизмі.

Як і у випадку з індуїзмом та джайнізмом, мета буддійської практики полягає в тому, щоб покласти край стражданням циклічного існування та досягнення нірвани. Щоб досягти цього, потрібно очищати та тренувати розум. Необхідно діяти відповідно до законів карми, виконуючи позитивні дії, уникаючи негативних, шкідливих дій. За фактом, буддизм так само, як і джайнізм заохочує такі прояви аскетизму як: пост, практику йоги, медитацію і так далі.