Рефлексія – що це таке та чому рефлексувати це так важливо.

Рефлексія – це процес глибинного самопізнання суб’єктом своїх внутрішніх психічних станів та актів. Увага особливо направлена на діяльність власної душі, а також на необхідний рівень зрілості суб’єкта. Діти не володіють нею, початкова рефлексія у них з’являється пізніше, в результаті виховання і тренувань, та й у дорослого, вона не досягне достатнього рівня розвитку, тобто НЕ перейде межі інфантильності, якщо людина не проявить прагнення до роздумів над собою і не направить увагу на внутрішні процеси. Зі всіх живих істот, здатність до рефлексії властива виключно людині.

Що таке РЕФЛЕКСІЯ – поняття та визначення простими словами.

Простими словами Рефлексія – це, якщо банально спрощувати, – «самокопання», – прискіпливий та часто болючий самоаналіз.

Говорячи образною мовою, блукання в закутках та сутінках власної душі, з метою розібратися в собі, своїх вчинках, їх мотивації, причинах і наслідках, можливих і дійсних, відповідальності, відповідають вони чи ні якимось загальноприйнятим нормам та правилам, традиціям. Втім, це все-таки вторинне, головне – усвідомлення себе: ХТО Я? – і впізнання свого місця в системі світобудови і в стосунках зі своїм людським соціумом: Я Є!

Звідки взялося визначення слова Рефлексія?

Геродот розповідає, що на стіні храму Аполлона в Дельфах, було написано: «гноті се аутон!» – «Пізнай самого себе!». Античні філософи «народили» поняття рефлексії. Ще не існувало як такого самого терміну – його придумали набагато пізніше, від латинського reflexio – «звернення назад» (тому що визначалося, як звернення уваги на самого себе і свою свідомість, на свої діяння), але Сократ, а слідом за ним і Платон, оперували термінами: самопізнання, самоспостереження, самовдосконалення. У своїх «Діалогах з Сократом», Платон давав сократівське трактування: роздуми про людське буття і власне «Я» в ньому, і їх взаємозв’язок на підставі спостережень за собою – є єдиний шлях до самовдосконалення, до внутрішнього духовного розвитку через звільнення від хаосу нав’язливих думок та забобонів. Інструмент ж для досягнення цієї свободи (також єдиний) – внутрішній діалог.

«Філософський» погляд, і що таке рефлексія в психології.

До пори до часу «філософський» підхід до рефлексії був єдиним. Але з’явилася психологія та наукові інтереси «філософів» і «психологів» розійшлися. У філософії, рефлексія сприймалася, як і раніше, за часів Марка Аврелія, платоників і неоплатоників, кантіанців і геґельянців: як феномен Духу, що увібрав в себе роздуми про першозадум буття на підставі людської культури. Філософія також стверджувала, що суть рефлексії – це не тільки саме знання, а й можливість усвідомлювати це знання.

Психологія, у свою чергу, знайшла власний інтерес в практичному значенні рефлексії. Наука розглядає її як непересічну форму самоаналізу. І це важливо, оскільки людина, що володіє подібною здатністю, може звертатися до підсвідомості, вміє організувати бурхливий гірський потік хаотичних думок в правильну течію, направивши потік на усвідомлення внутрішнього світу, психічного і духовного, власної особистості. І якщо брати конкретну людину, то вона повинна відчувати себе Богом, не менше, від відкриття здатності аналізувати, істинно мислити – оскільки це і є повноцінне життя.

Висновок однозначний: рефлексію в собі, необхідно зміцнювати та розвивати. Більш того, зараз ми живемо, немов сидячи у вагоні потягу, що шалено мчить, і за вікном, всі мальовничі пейзажі злилися в каламутну розпливчату пляму. І часу вже не вистачає ні на що: зупинитися, подумати …

Тим паче стає переважаючим значення рефлексії. В ідеалі, щоб ні в якому разі, ні від кого і ні від чого не залежати. А наші здібності нікуди від нас не поділися: провести від А до Я самоаналіз ?! Запросто! Глянути критичним поглядом на помилки та промахи, гріхи та грішки ?! Душі, іноді потрібен не тільки самоаналіз, потрібно й покаяння. Якщо щиро розкаявся, потім настає катарсис – очищення. В душі з’являється одночасно легкість новонародженого та готовність до подвигів. Катарсис, це теж – велика сила! Хоча, це залежить від людини. Прагматиків у нас зараз, хоч греблю гати, і очікувано закінчується самоаналіз повним самовиправданням.

Роль Рефлексії в нашому світі.

При детальному розгляді питання, наскільки глибоко вкоренилася рефлексія у життєвому побуті, сам собою напрошується незвичайний висновок. Незвичайність полягає в тому, що підсумкова думка начебто одна, як діамант, а граней у неї – багато, як і можливостей, що надаються рефлексивними вміннями:

• послідовний аналіз власних думок та спостереження за ним; вичленення квінтесенції, синтез;
• оціночна робота мислення, із застосуванням відстороненості (з точки зору стороннього спостерігача-марсіанина);
• оцінка власних шаблонів поведінки з подальшим коректуванням;
• очищення свідомості від «сміття»;
• наслідок очищення свідомості – відмова, позбавлення від сумнівів та вагань, перехід до моделі рішучої поведінки;
• найглибше занурення – пізнання себе з перетворенням прихованих можливостей в діючі і корисні.

Як видно з вищесказаного, роль науки важко переоцінити. Використовуючи способи та технології рефлексії, людина що розвивається в цьому плані, розуміє себе так, що для неї немає в душі жодних прихованих чи потаємних  місць. Усвідомлюючи себе і свою особистість, володіючи потужним самоконтролем, який тільки можуть дати нові здібності, людина впевнено йде шляхом зміни життєвих обставин.

Людина, що не надала ніякого значення розвитку здібностей до самоаналізу і самоспостереження, буде нагромаджувати помилки, буде повторюватися у схожих ситуаціях, і при цьому звинувачувати кого завгодно і в чому завгодно, крім себе.

Техніки рефлексії та досвідчений психолог, могли б їй допомогти: усунули б ці провали у пастки непотрібних думок, очистили свідомість, провели б коригування поведінки. Зрештою, почав би накопичуватися корисний досвід та зростання особистості.

Через можливість реально допомогти, методи рефлексії в останні півстоліття стали надзвичайно популярні і затребувані в психологічній практиці в усьому світі. Психологи і психотерапевти користуються ними, щоб навчити людей звертати свій погляд у своє Я і вивчати, як влаштований їхній внутрішній духовний світ, як влаштований внутрішній світ кожного з нас. В результаті спільного з психологом творчого пошуку, приходять майже евристичні рішення, здавалося б, безвихідних ситуацій, благополучно вирішуються найскладніші проблеми. А всі відповіді на питання – знаходяться всередині самих себе.

Методи Рефлексії.

Що відчуває людина, що повірила у рефлексію та приступила до занять? Вона зрозуміє наступне:

• власні переживання, почуття на поточному часовому відрізку;
• власні недоліки, слабкі сторони натури, заховані глибоко в підсвідомості;
• свою схильність до чужого впливу;
• як перепони та труднощі, перетворити в чинники підтримки, використовуючи їх на користь і для поліпшення якості життя.

Надалі, у міру ускладнення занять з фахівцем, людина послідовно проходить через кілька етапів усвідомлення себе:

• я – окрема особистість;
• я – особистість в середовищі інших особистостей;
• я – осередок всіх достоїнств, ідеал;
• я – окрема особистість в сприйнятті з боку;
• я – особистість в середовищі інших особистостей в сприйнятті з боку;
• я – осередок всіх достоїнств, ідеал в сприйнятті з боку.

Усвідомлення вищеназваних речей, відбувається поступово. Психологами з рефлексивної терапії використовуються кілька методів або, як їх ще називають, форм, що відрізняються своєю спрямованістю:

• ситуативна – аналіз того, що відбувається зі мною зараз;
• ретроспективна – оцінка того, що відбувалося раніше. Дозволяє робити на підставі вже отриманого досвіду, корисні висновки, врахувати помилки, витягти з них важливий урок;
• перспективна – прогнозування, складання планів дій на майбутнє.

Різні джерела наводять і інші форми рефлексії. Наприклад, саногенна – людині що опанувала цю техніку, стає доступною свобода в управлінні всіма емоційними проявами, є можливість в свідомості ставити блок на негативні, безглузді і важкі думки, роздуми та переживання.

Види Рефлексії

Систематизація рефлексій, що приводиться нижче, одна з найбільш визнаних та поширених в психології. Кожен вид характеризується властивими лише йому оригінальними властивостями, несхожим набором рис та достоїнств:

• рефлексія особистісна. Об’єкт пізнання – особистість рефлексуючої людини. Об’єкт комплексно аналізує себе, свої діяння, всі ознаки та прояви душі, інтелекту, ставлення до себе, інших членів соціуму, соціуму в цілому і до Космосу;
• рефлексія комунікативна. Людина намагається пізнати «братів по розуму». Оцінює і аналізує їх вчинки, поведінкову лінію, розпізнає реакції та емоції. Досліджує причинно-наслідкові зв’язки, щоб розібратися в підгрунті вчинків оточуючих – для кращого розуміння їх внутрішнього світу;
• рефлексія інтелектуальна. Виникає «за викликом», коли «хазяїну» доводиться вирішувати будь-яку «розумну» задачу. Користь даної саморефлексії в тому, що її можна «викликати» багаторазово, повертатися до початкових параметрів завдання або проблеми, дошукуючись самого раціонального рішення;
• рефлексія наукова. Вірніше сказати, наукознавча, оскільки займається вивченням знань, методів та інструментів отримання результатів наукових робіт, теорій і обгрунтувань, гіпотез, точок зору, доведених законів;
• рефлексія соціальна. Рідкісний вид. Схожий на емпатію: і тут, і там, намір зрозуміти почуття і діяння інших людей, розмірковуючи і відчуваючи за них, «влізаючи в їх шкуру». Цей вид називають ще «внутрішньою зрадою». Точно так же, як актор, який грає роль, людина «входить в образ» обраного ним об’єкта з навколишніх, намагаючись усвідомити, що думає про нього об’єкт, як він його представляє, його ставлення.

Є ще пару видів рефлексій, які одні психологи не виділяють як вид, а відносять до окремих випадків інших видів, інші ж включають в загальну класифікацію:

• рефлексія філософська. Природне «знаряддя праці» для роздумів про сенс життя;
• рефлексія психологічна. У соціологічній практиці – вивчення спілкування та спільних дій окремих особистостей в соціумі.

Приклади Рефлексії.

Певна рефлексія, в принципі, вибір випадковий, повинна займати особливе місце в житті людини. Тут пряма залежність від мети рефлексії. Відштовхуючись від цього і приклади підібрати зовсім неважко:

• особистісна рефлексія – пізнати себе;
• інтелектуальна рефлексія – зосередитися і усвідомити рішення якоїсь задачі;
• комунікативні або соціальні рефлексії – підходять для розуміння інших людей;
• наукова рефлексія – для того, щоб до тонкощів розібратися в науковій теорії або методі.

Рефлексувати можна по-різному.

Рефлексувати можна правильно і неправильно.

Що значить неправильно? Про людей, які нервують через дрібниці, гостро переживають з приводу і без приводу, займаються нескінченним самокопанням, кажуть, що вони «рефлексують». Рефлексуючи, такі люди приміряють до себе все почуте погане, замикаються в собі та в своїх образах. Так ось, така рефлексія неправильна, і більш того, шкідлива. Вийти з неї без допомоги фахівців, може вже і не вийде. У всьому, а в самоаналізі особливо, потрібна міра.

Рефлексія може бути конструктивною та деструктивною. Приклад останньої, якраз наведено вище. Деструктивна – небезпечна, вона руйнує особистість: зациклення на неприємності, на «неправильній» поведінці, не допомагає, а вимотує. З’являється відчуття провини, від якого позбутися зовсім непросто. Підсумок сумний.

Конструктивна – ваша помічниця, ваш союзник. Самоаналіз НЕ істеричний! Грунтуючись на ньому, робите правильні висновки і використовуєте отримані знання, щоб не наступати більше на ті ж самі граблі.

Як навчитися правильно рефлексувати?

Якщо хочете підвищити власний рівень рефлексії та отримати реальний результат, необхідно дотримуватися двох умов: вправи та їх неухильне виконання.

Отже, постійний аналіз та контроль своїх дій. У всьому потрібно адекватність. Намагайтеся весь час дивитися на себе як би з боку. При цьому, утримайтеся від крайніх оцінок своїх дій: жахливі або ідеальні. І те, і інше, з різних причин, але заважає.

Якщо ви навчилися дивитися на себе поглядом стороннього спостерігача, то ввійдіть в «образ» і задайте собі наступні питання:

1. як він (тобто ви) міг вчинити ще (варіанти);
2. помилки, яких можна було уникнути;
3. чого робити було зовсім не потрібно;
4. чи можна щось додати: що?

Більше спілкуйтеся з людьми – покращуйте комунікативні здібності. Результат – навчитеся краще розуміти інших. Шукайте нові знайомства, не страшно, якщо їх хід думок буде відрізнятися від вашого. Стикаючись з новим та незвичним, ми відкриваємо себе для більш повного сприйняття світу.

Щовечора «переглядайте» прожитий день. Згадувати потрібно все до дрібниць. Нехай це стане звичним. Це навчить вас вловлювати причину та наслідок: ваше дію та результат. І нехай Рефлексія вам допоможе!