Протекціонізм – що це таке і в чому суть політики протекціонізму.

Протекціонізм — це вид економічної політики, який спрямований на підтримку та розвиток вітчизняних виробників товарів і послуг, шляхом державної допомоги та зниження впливу зовнішніх конкурентних викликів.

Що таке ПРОТЕКЦІОНІЗМ — поняття, визначення простими словами.

Простими словами, Протекціонізм — це модель економіки, в якій штучно всі преференції віддаються власним виробникам.

Держава створює для них сприятливе середовище шляхом зниження конкуренції на ринку, що досягається завдяки закриттю свого ринку для іноземних компаній. Найчастіше в таких моделях, вітчизняні компанії активно фінансуються з державної скарбниці.

What is Protectionism? Read this article in English.

Політика протекціонізму і державний протекціонізм, в чому суть?

У країні з протекціоністською політикою, вітчизняні виробники, ізольовані від конкуренції з іноземними фірмами завдяки ряду бар’єрів на ввезення імпорту. Вони також часто підтримуються безпосередньо урядом, шляхом надання субсидій та дотацій. Протилежністю протекціонізму є вільна торгівля, в якій імпортні товари можуть вільно ввозиться в країну. Завдяки вільній торгівлі, ринок є здоровим економічним середовищем, де правила і ціни встановлюються внаслідок таких факторів як: попит та пропозиція, якість та сервіс. Саме з цієї причини, багато передових країн вважають за краще розвиватися саме в умовах відкритої торгівлі, а політику протекціонізму вважають пережитком минулого.

Цілі та мотиви економічного протекціонізму.

Логіка протекціонізму полягає в тому, що вітчизняні галузі промисловості можуть постраждати, коли зіткнуться з іноземним імпортом. Найчастіше імпортні продукти є набагато дешевшими за вітчизняні внаслідок багатьох факторів. Іноді на ціну може вплинути:

• більш дешева робоча сила,
• доступність природних ресурсів,
• технічна перевага у виробництві або інші фактори.

Встановивши жорсткі імпортні тарифи та квоти, уряд може теоретично збільшити ринок для вітчизняних товарів, фактично закривши ринок для іноземних виробників. Це, своєю чергою, покликане допомогти вітчизняній економіці.

Коли обмеження на імпорт супроводжуються державними субсидіями, і ведеться політика по стимуляції експортних операцій, теоретично це повинно позитивно впливати на економіку країни. Однак, це не завжди так. Завдяки відсутності конкуренції, компанії можуть проявляти менший інтерес до розробки інноваційних продуктів, дотримуючись старих винаходів та технологій. Вони також можуть стикатися з експортними бар’єрами, оскільки зарубіжні країни часто реагують на протекціонізм за допомогою власної протекціоністської політики. У підсумку ми отримуємо ситуацію, в якій ніхто не хоче торгувати в односторонньому порядку з глухою протекціоністською країною.

Плюси та мінуси політики зовнішньоекономічного протекціонізму:

• Основним мінусом даної політики, є той факт, що при відсутності вільного ринку, ціни на товари та послуги стають завищеними, а їх якість дуже низькою. Без низької вартості та високої якості іноземної конкурентної продукції, вітчизняні компанії можуть дозволити собі вимагати, все що завгодно, за свої товари та послуги. Крім цього, в умовах протекціонізму, місцеві компанії можуть лобіювати різні законопроєкти, які допомагають їм диктувати стандарти якості продукції, що випускається. В такому випадку, якщо нема потреби постійно покращувати свій продукт, то і технічне удосконалення підприємств, стає не найбільш пріоритетною справою. В результаті, науковий прогрес в плані виробництва загальмовується.
• До плюсів можна віднести подібні думки. Прихильники протекціонізму стверджують, що він може допомогти деяким галузям, якщо їх ізолювати від вільного ринку на той період поки вони не зміцніють. Але, як правило, дана стратегія не приносить очікуваних результатів, і дані галузі, при відсутності стимулів, продовжують сидіти на дотаціях.