Маргінал – що це таке, та хто такі маргінали.

Маргінал – це термін, що походить з латинської мови (лат. Marginalis – знаходиться на краю, на межі) та набув широкого поширення в американській соціологічній теорії початку XX століття. Однак, слід підкреслити, що поняття маргінальності має свою історію трактувань і сьогодні є досить багатогранним за своїм змістом. Найбільш загальне розуміння маргінала пов’язують з людиною, що не вписується в певні соціокультурні норми та правила взаємодії в тому чи іншому середовищі проживання, протиставляючи йому власну модель.

Що таке МАРГІНАЛ – поняття, визначення простими словами.

Простими словами, Маргінал – це людина, що не має соціально значущої професії, ролі, певних занять та інтересів, ідеалів та джерел доходу, часто позбавлена засобів до існування і не розділяє правових та моральних норм суспільства, культурних міжособистісних відносин та живе за принципом безконтрольних чи аморальних дій.

Як правило, маргіналами називають:

• Наркозалежних (наркоманів);
• людей з хронічним алкоголізмом (алкоголіків);
• повій;
• безхатченків та волоцюг;
• представників кримінальних структур;
• постійно безробітних;
• паразитуючих шахраїв та інших декласованих членів суспільства.

Не завжди маргінал – це людина, що несе тільки шкоду суспільству.

Сьогодні, маргінальність вже не розуміється тільки в негативному значенні. У деяких західноєвропейських країнах, наприклад, Нідерландах – проституція соціально узаконена як один із способів допомогти задовольнити статеві потреби одиноких людей або людей з каліцтвами, які в силу свого стану позбавлені такої можливості. В цьому відношенні держава піклується про своїх громадян, і проституція виконує соціально важливу роль.

Також, наприклад, в Канаді наркозалежність на законодавчому рівні визнали хворобою, а не злочином. Влада не переслідує таких людей, а організовує різні центри допомоги, як і хронічним алкоголікам, якщо звичайно, вони не вчиняють інших протизаконних дій.

Маргінал значення в історичній перспективі.

Цікаво подивитися на приклади маргінальності в первісному її розумінні. Відомо, що, коли виникає якесь явище, воно вимагає осмислення та відповідного поняття. Вперше поняття маргінальності застосував американський соціолог Роберт Езра Парк на початку XX століття у зв’язку з масовою імміграцією у США громадян з багатьох країн світу. Тоді ще не було розроблених програм адаптації та інтеграції в соціум іммігрантів – носіїв різноманітних культур та цінностей, що призводило до негативних реакцій:

• Сумнівів прибулих людей щодо своєї цінності в новому суспільстві.
• Невизначеність, невпевненість в оточуючих людях, в налагодженні з ними, ділових, дружніх відносин.
• Туманними перспективами в новому світі.
• Неконтактність і відстороненість представників влади, громадських структур, фахівців з надання допомоги.
• Замкнутість, схильність до самотності, приреченість та інші психологічні проблеми.

Тобто на цьому етапі маргінальність розглядалася як побічне явище акультурації іммігрантів, роздвоєність їх світогляду, неможливість відкинути свої культурні корені і повністю прийняти умови нового середовища існування.

Далі, в другій половині XX століття, визначення «маргінал» стало розширюватися й описувати ще й конфлікт культур, точніше конфлікт представників одного способу життя і представників іншого, альтернативного. Наприклад, культури і субкультури, суспільство і андерграунду, успішних людей, що будують кар’єру в соціальних сходах і хіпі.

Ну і сьогодні, з ростом світового безробіття, соціальних відмінностей, перенесенням виробництва в бідніші, низько розвинені країни, виникненням процесів глобалізації, ринків, стандартів, цифрової економіки, інформаційних інтернет технологій та різних спільнот, під явище маргінальності почали підпадати:

• наймані іноземні працівники, люди  що постійно мігрують без прив’язки до місця проживання та роботи (деякі дослідники наводять як приклад циган),
• різні революційні, радикальні об’єднання, нерідко шовіністичного та екстремістського характеру,
• бунтарі, молодіжні субкультури, контркультурні рухи (скінхеди, панки, емо, готи), одним словом, всі ті, хто пропагує перевернуті цінності, які йдуть всупереч загальноприйнятим.

Суспільство маргіналів.

Як ми бачимо, поняття маргінальності все більш розширюється і може характеризувати цілі суспільства маргіналів, які живуть своїм життям і проголошують власні цінності, як, наприклад, Датська вільна Християнія і її жителі. Але чи так це погано?

Одна з головних тез в цій статті однозначно стверджує, що ні. Дійсно, у всій історії культури та цивілізації, дуже розмиті уявлення про чіткі, непорушні кордони людських, індивідуальних цінностей, особливо серед різних їх представників та епох.

Проте, якщо говорити про внутрішній вибір людини, одиничної особистості тієї чи іншої системи цінностей, то в цьому немає ущербності для іншого і суспільства в цілому. Питання лише тільки в тому, як ця людина, та спільнота їй подібних, знаходять спосіб існування. Якщо це паразитування, розкрадання, злодійство, обман, насильство, небажання приймати правду такою як вона є і інші подібні речі, в ім’я якихось альтернативних ідеалів – це буде злом для всіх і ще більшим для представника такої маргінальної псевдокультури.

Ну, а якщо людина має власне ставлення до життя, знань, професії, творчості, суспільства, світу людей в цілому, де немає брехні та насильства над іншим, тоді такого роду маргінальність може розкрити нове розуміння культури та місця в ній людини.