Лімб (Limbo, Лімбо) – це концепція, створена Католицькою Церквою, щоб визначити те місце, куди потрапляють душі мертвих людей, щодо яких немає однозначного рішення згідно з католицькою доктриною.
Простими словами, Лімб (Лімбо) – це місце десь між Пеклом та Раєм. До нього потрапляють ті душі, які не заслужили пекельних мук, але й райська благодать їм теж не належить. У певному відношенні, це слово можна замінювати більш звичним нам терміном / синонімом – чистилище.
Слід зазначити, що ця концепція викликала безліч протиріч серед Католицької Церкви. Вся річ у тому, що згідно з католицькою доктриною, тільки ті, хто приймає дар Христа, стають хрещеними та можуть увійти до Царства Небесного і жити вічно у присутності Бога. Але що відбувається з людьми іншої віри? Іншим підґрунтям для виникнення концепції лімбу, послужила ситуація, в яку потрапляли ті, хто не вів абсолютно праведне життя, але й не зробив нічого настільки поганого, щоб потрапити на “відпочинок” у пекло. І це всього лише маленька частка питань, що виникли.
Основа католицької доктрини спирається на Христа, його народження та подальше воскресіння зі спокутуванням гріхів всього людства. Виникає питання: що робити з тими, хто жив до його пришестя?
Для розв’язання цієї проблеми було висунуто припущення, що існує два «чистилища»:
Лімб батьків — це тимчасовий стан, у якому праведні люди, що померли до пришестя Христа, провели своє потойбічне життя доти, доки смерть Христа не відкрила небеса людству.
Лімб дітей – це суперечлива концепція. Найчастіше, даному місцю надають постійний стан. Це місце є певним приймачем обліку дітей, які померли без хрещення.
«Чому вони автоматично не потрапляють до раю?» — спитайте ви. А вся річ у давній дилемі, пов’язаній з первородним гріхом і тим, що всі люди апріорі грішні при народженні, оскільки походять внаслідок падіння Адама. Згідно з католицькою парадигмою, хрещення необхідне для усунення первородного гріха, і ніхто не може потрапити на небеса в стані гріха будь-якого роду, особистого чи спільного.
Підбивши підсумок, можна сказати, що в цій концепції не існує однозначної та точної думки. Якщо відійти від релігійних питань, то це слово служить визначення проміжного стану, у якому немає нічого поганого чи хорошого.